Внесок Пiфагора в розвиток естетики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
Вступ2
1. ЖиттСФвий шлях Пiфагора3
2. Мораль та релiгiйнi уявлення3
3. Пiфагорiйське вчення про тАЮгармонiю сфер4
4. Пiзнi пiфагорейцi8
Висновки10
Список використаноСЧ лiтератури12
Вступ
Антична культура вже давно стала предметом дослiдження. Антична естетика значно вплинула на розвиток свiтовоСЧ естетичноСЧ думки. Не буде перебiльшенням стверджувати, що цей влив вiдчуваСФться i до тепер. Ми до сих пiр користуСФмося термiнологiСФю, що породила антична естетика i, i займаючись рiзними питаннями сучасноСЧ теорiСЧ мистецтва, постiйно звертаСФмося до естетичних теорiй ДавньоСЧ ГрецiСЧ.
В античнiй естетицi з класичною яснiстю був поставлений цiлий ряд проблем, що мали значення для всiСФСЧ свiтовоСЧ естетичноСЧ думки: про сутнiсть мистецтва, про природу естетичного сприйняття, про змiст, засоби та мету естетичного виховання, про сутнiсть основних категорiй естетики.
Визнаючи сутнiсть мистецтва, античнi мислителi намагалися зясувати, в чому полягаСФ природа естетичного сприйняття, чому мистецтво здатне доставляти людинi не тiльки знання, але й насолоду, задоволення. Рiшення цього питання для мислителiв античностi багато в чому визначалось розумiнням мистецтва як наслiдування. Але головним, завдяки чому мистецтво може доставляти насолоду, греки вважали здатнiсть мистецтва до очищення, катарсису.
РЖдея очищаючоСЧ ролi мистецтва розвивалася в античнiй естетицi з давнiх часiв. Вже у VРЖ ст. до н. е. Пiфагорiйцi вказали на те, що завдяки мистецтву стаСФ можливим очищувати психiку людей вiд поганих пристрастей, сприяти лiкуванню хвороб.
Пiфагор та його школа заклали научнi основи античноСЧ естетики, а на сучасному етапi розвитку суспiльства розумiння закономiрностей функцiонування свiту роблять вивчення античноСЧ естетичноСЧ думки дуже актуальним.
1. ЖиттСФвий шлях Пiфагора
Згiдно легенди, Пiфагор народився на островi Самос у 585 роцi до н. е. Сповiщають також, що у вiцi приблизно 30 рокiв, спасаючись вiд тиранiСЧ Полiкрата, вiн поСЧхав до РДгипту, де вивчав мудрiсть СФгипетських жерцiв. Це свiдоцтво даСФ пiдставу ряду дослiдникiв повязувати витоки давньогрецькоСЧ фiлософiСЧ та естетики з фiлософiСФю Давнього РДгипту, РЖндiСЧ та Китаю. Близько 530 року до н. е. Пiфагор оселився у мiстi Кротон на пiвднi РЖталiСЧ, де створюСФ полiтичний та релiгiйно - фiлософський союз.
В РЖталiСЧ вiн проповiдував своСФ вчення багато чисельним послiдовникам, частина яких утворила свого роду релiгiйний орден, або братство. Цей орден фактично прийшов в Кротонi до влади, однак через антипiфагорiйськi настроСЧ в кiнцi VРЖ в. до н.е. Пiфагору прийшлось поСЧхати в Метапонт, де вiн й помер. Потiм, у другiй половинi V ст. до н.е., орден був розгромлений.
Важко i навiть неможливо провести кордон мiж iдеями самого Пiфагора й тим, що було привнесено його послiдовниками, якi преклонялися перед його авторитетом, але в той же час приписували йому пiзнiшi уявлення. Деякi фундаментальнi концепцiСЧ без сумнiву належать самому Пiфагору.
2. Мораль та релiгiйнi уявлення
В античностi Пiфагор був вiдомий бiльше як проповiдник певного способу життя. Центральним в його вченнi було уявлення про реiнкарнацiСЧ (переселення душ), що, звiсно, передбачаСФ здатнiсть душi переживати смерть тiла, а значить СЧСЧ безсмертя. Оскiльки в новому втiленнi душа може переселитися в тiло тварини, Пiфагор був противником умертвлiння тварин, споживання в СЧжу СЧх мяса i навiть говорив, що не слiд мати справу з тими, хто забиваСФ тварин i буде розтинати СЧх тушi. Наскiльки можна судити згiдно творiв Емпедокла, що роздiляв релiгiйнi погляди Пiфагора, пролиття кровi розглядалося тут в якостi первородного грiха, за який душу виганяють в бренний свiт, де вона блукаСФ, бувши зачинена то в одному, то в iншому тiлi. Душа пристрасно бажаСФ визволення, але незмiнно повторюСФ грiховне дiяння.
Визволити душу вiд нескiнченноСЧ череди перевтiлень може очищення. Просте очищення заключаСФться в дотриманнi деяких заборон (наприклад, утримання вiд опянiння або вiд споживання в СЧжу бобiв) i правил поведiнки (наприклад, вшанування старших, законопослушання та вiдсутнiсть гнiву).
Пiфагорiйцi високо цiнували дружбу, й за СЧх розумiнням все майно друзiв повинно бути спiльним. Небагатьом вибраним пропонувалась вища форма очищення - фiлософiя, тобто любов до мудростi, а значить устремлiння до неСЧ (слово це, як стверджуСФ Цицерон, було вперше використане Пiфагором, який назвав себе саме не мудрецем, а любителем мудростi). За допомогою цих засобiв душа приходить у зiткнення з принципами космiчного порядку i стаСФ СЧм спiвзвучною, вона звiльняСФться вiд своСФСЧ привязаностi до тiла, його беззаконних та невпорядкованих бажань.
3. Пiфагорiйське вчення про тАЮгармонiю сфер
Пiфагор та його учнi надавали музицi унiверсального значення. Розповсюджуючи закони вiдношення музичних тонiв на весь Всесвiт, вони створили вчення про космологiчне значення музики, вчення про так звану тАЮгармонiю сфер. Згiдно пiфагорiйським поглядам, космос являСФ собою особливого виду музичний iнструмент. Рух небесних тiл, розташованих по вiдношенню один до одного в такiй же пропорцiСЧ, що й iнтервали мiж звуками в октавi, видаСФ нескiнченну музику, настiльки голосну, що люди, звикнувши, не чують СЧСЧ.
Разом з космологiчним музика маСФ i естетичну властивiсть. Вона здiйснюСФ катартичний, тобто очищаючий вплив на душу людини, виправляСФ СЧСЧ характер, створюСФ певного роду ду