Внесок Пiфагора в розвиток естетики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ховний настрiй. Згiдно легенди, Пiфагор використовував музику i в медичних цiлях, лiкуючи за допомогою СЧСЧ всiлякого рода хвороби та навiть виразки. Пiфагорiйцi вперше висловили думку про те, що мистецтво СФ наслiдуванням (мимезисом), вважаючи, що музична гармонiя СФ вiдображенням гармонiСЧ небесних сфер. Пiфагор говорив, що про природу та гармонiю треба думати так: сутнiсть речей, будучи самою СЧх вiчною природою, пiдкоряСФться не людському, а божественному ведiнню. Тому стаСФ зрозумiлим, що ми не змогли б пiзнавати нiчого з того, що СФ i пiзнаСФться нами, якщо б вона (ця природа - гармонiя) не була внутрiшньо притаманна речам, з яких складений свiт, - обмежений та безмежний. А так як самi начала рiзноманiтнi, то неможливо, щоб космiчний порядок був встановлений без допомоги та участi гармонiСЧ, звiдки б вона не являлась. Бо подiбнi та однорiднi елементи не потребували б згоди; рiзнi ж, вiдмiннi за своСФю природою i напрямкам повиннi бути по необхiдностi повязанi такою гармонiСФю, щоб увiйти до космiчного порядку.
Як видно зi сказаного, вчення, про те, що вiд руху (планет) виникаСФ гармонiя, то як - де (вiд цього) виникають гармонiйнi звуки, говорять про винахiдливiсть та великiй вченостi тих, хто СЧх висловив. А саме: деякi вважають необхiдним, щоб виникав звук вiд руху настiльки великих тiл, так як (звук буваСФ) при русi тiл, що не мають рiвних мас та не рухаються з такою швидкiстю. Коли ж рухаСФться сонце, мiсяць та ще велика кiлькiсть таких великих планет з великою швидкiстю, неможливо, щоб не виникав деякий незвичний за силою звук.
Передбачивши це i було прийнято, що швидкостi (СЧх рухи, що залежать) вiд вiдстанi, мають вiдношення спiв звучання, вони говорять, що вiд руху планет по колу виникаСФ гармонiйний звук. А так, як здавалося дивним, що ми не чуСФмо цього звуку, то в пояснення цього пiфагорiйцi говорили, що причиною цього СФ те, що зразу ж при народженнi iснуСФ той звук, так що вiн зовсiм не вiдрiзняСФться вiд протилежноСЧ йому тишi, бо вiдмiннiсть звука та тишi вiдносно i залежить вiд СЧх спiввiдношення один до одного. Таким чином, подiбно до того як внаслiдок звички здаСФться, що немаСФ нiякоСЧ вiдмiнностi мiж тишею та стукотом при роботi, так i з iншими всiма людьми буваСФ теж саме при сприйняттi гармонiСЧ сфер.
Як пояснюСФ Пiфагор саме таким СФ спосiб пiзнання. Привчитися легко впiзнавати центр у всякому родi тварин i у всiх речах не по силам першому стрiчному, але ця справа потребуСФ великоСЧ наполегливостi, довготривалого досвiду та широкого знання всiх деталей.
тАЮВихваляють статую Полiклета, що маСФ назву тАЮКанон, яку отримала внаслiдок точноСЧ симетрiСЧ всiх частин СЧСЧ вiдносно один одного. Бо Хрiсiп ясно вказав на це за допомогою речi, що приводилася дещо ранiше, в якiй вiн говорить, що здоровя тiла СФ вiдповiднiсть у складових його - теплому холодному, сухому та вологому. Це, очевидно, суть елементи тiл, краса ж, на його думку, криСФться не в спiввiдношеннi елементiв, а в симетрiСЧ частин - очевидно, у вiдповiдностi пальця вiдносно iншого пальця та всiх СЧх вiдносно лiктя, а лiктя вiдносно руки, i взагалi всiх частин вiдносно всiх, подiбно тому, як написано в тАЮКанонi Полiклета.
Справа в тому, що, показавши нам у своСФму творi всю симетрiю тiла, Полiклет довiв на справi своСФ вчення, зробивши статую за правилами свого вчення i назвав i саму статую, як i твiр Каноном. РЖ дiйсно, краса тiла заключаСФться, згiдно вчення всiх лiкарiв та фiлософiв, в симетрiСЧ частин.
На сам кiнець пiфагорiйцям належить i вчення про гармонiю, яку вони визначали як СФднiсть протилежностей. Однак це розумiння базувалося в основному на кiлькiсних, числових вiдношеннях.
Пiфагор встановив, що виховання за допомогою музики, тих або iнших мелодiй або ритмiв, звiдки витiкаСФ лiкування людських нравiв та пристрастей та вiдновлюСФться гармонiя духовних властивостей в тому виглядi, якими вони були спочатку. РЖ, дiйсно, бiльше всього потребуСФ згадування те, що вiн приписував та встановлював своСЧм знайомим так зване музичне на лаштування, вигадуючи дивним чином поСФднання тих або iнших дiатонiчних, хроматичних та енгармонiйних мелодiй, за допомогою яких вiн легко звертав i повертав до протилежного стану пристрастi душi, що нещодавно пiднялися та зародилися в них в нерозумному виглядi, скорбота, роздратування, жалiсть, непотрiбнi ревнощi, страх;рiзноманiтнi бажання, гнiв, бажання, виправляючи кожен з цих недолiкiв за допомогою певних мелодiй, неначебто за допомогою яких-небудь рятувальних цiлющих лiкiв. РЖ коли його учнi вiдходили увечерi до сну, вiн визволяв СЧх вiд денного смутку, очищуючи схвильований розумовий стан.
Пiфагор вважав, що музика багато в чому сприяСФ здоровю , якщо СЧСЧ використовувати правильним чином. РЖ, дiйсно, у нього була звичка використовувати таке очищення. Цим iмям вiн, вочевидь, i називав музичне лiкування... РЖснували тi або iншi мелодiСЧ, створенi проти пристрастей душi, проти смутку та внутрiшнiх виразок, якi (мелодiСЧ) вiн вочевидь вважав найбiльш здатними допомогти. РЖншi, в свою чергу, - проти роздратування, проти гнiву, проти всiлякоСЧ духовноСЧ змiни. Користувався вiн i танцями, а також вiршi Гомера та Гесiода, що використовував для виправлення душi.
Отже музична естетика пiфагорiйцiв була викликана до життя соцiально - економiчним розвитком. Мiфологiя перестала бути чимось недосяжним те без вимiрним для людини i почала розкривати своСЧ загадки. Тим самим готувалося нове, вже натурфiлософське свiторозумiння. Замiсть богiв та демонiв створюються абстрактно - загальнi категорiСЧ, серед яких головну рол?/p>