Власні українські імена
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
е значить кульгава. Річ у тім, що структура латинського власного офіційного імені була також трикомпонентна: власне імя, родове імя, прізвисько (як правило, за характерною ознакою представників роду). Клавдій кульгавий, Назон носатий, Ціцерон горох, Катулл кошеня. Жінки у Римі не мали власного імені лише родове із певним індексом для зручності: Клавдія Пріма, Секунда (Перша, Друга) або ж Майор, Мінор (Старша, Менша).
Етимологія деяких антропонімів іще складніша. Так, в останні роки чимало малих Галинок потерпають від того, що нерозважливі однолітки дражнять їх Галіна Бланка. Справді, це той латинський іменник, але смислове навантаження його зовсім інакше.
Gallus, і (m) лат. півень; gallina, ae (f) курка. Римська імперія, розширюючи свої кордони на Захід, зіткнулася з іншими, менш розвинутими, але самобутніми культурами. На території сучасної Франції мешкали племена, які ще у ті часи ретельно дбали про свій зовнішній вигляд і були великими чепурунами: чоловіки полюбляли прикрашати свої голови пірям із півнячого хвоста. Цей звичай, як і інший носити штани, спочатку дуже потішав римських завойовників. Вони дали місцевим жителям глузливе прізвисько галли- півні. Представники підкорених народів слуги, раби часто отримували імя за походженням: Спартак родом зі Спарти, Галліна жителька Галлії, жінка із племені галлів (а зовсім не курка!).
Ще раз нагадаємо, що імя по батькові має гармоніювати із власним іменем та прізвищем як фонетично, так і стилічно. У післявоєнні роки дитячі будинки були переповнені дітьми, які нічого не могли сказати ні про своїх батьків, ні про своє імя та прізвище. Нерідко таким дітям записували новостворені прізвища: Правденко, Горносталь, Переможний, Большевиков.
Інколи імя чи прізвище із певних причин зазнає деформації, що може спричинити чималі проблеми у носіїв та їх прямих нащадків. Із творів класиків нам відома халепа, у яку потрапив Мартин Боруля, що бажав вибитися у дворяни, але через одну букву в прізвищі не зміг; потуги Мини Мазайла, який будь-що хотів відхреститися від свого роду. Навіть при побіжному огляді ономастичної проблематики неважко зауважити, що у кожного народу існує свій варіант ономастичної системи: певне коло лексем власних імен (укр. Оксана, фр.Франсуаза, рос. Даря): фонетика (пор. укр. Микола, фр. Ніколь, італ. Мікеле, укр. Йосип, фр. Джозеф, італ. Джузеппе); морфологія (пестливі форми імен: укр. Леночка, Ярославчик, ісп. Бетіто, Лаурита, рос. Катюша, Наташенька); синтаксис (власні назви: укр. село Мала Березянка, Муровані Курилівці, англ.м. Statford on-Avon, ісп. м. Rio-de-Janeiro та ін.).
Специфіка ономастичної системи багатьох народів настільки яскрава, що почувши імя людини, часто можна без особливих зусиль здогадатися, до якого народу належить ця особа. Оленников Федот Сидорович звичайно, росіянин, Шевченко Оксана Опанасівна українка, Мішель де Ланже француз. Але інколи можна і помилитися: чорнява дівчина на імя Дукашвілі Юлія Гурамівна не грузинка, а українка, про що свідчить відповідний запис у паспорті діти батьків, що належать до різних народів, самостійно обирають національність.
ВИСНОВКИ
Отже, цілком добровільно обираючи імя для дитини, ми, не усвідомлюючи цього, підкоряємось певному колективному смакові, моді на імена, примхи якої не завжди вдається встановити.
Але чи можна вважати позитивним таке відчутне звуження кола популярності імен? Звичайно, ні. З кількох причин. Насамперед воно призводить до появи численних тезок. Сьогодні часто можна почути від виховательок дитсадків і вчителів нарікання на одноманітність імен нашого наймолодшого покоління. В одній групі дітей буває стільки Саш або Наташ, вихователі змушені звертатись до чотирьох-пятилітніх малюків за прізвищами. На уніфікованість дитячих імен звертають увагу й письменники. Так, у гротескно-сатиричній повісті Пух В. Шевчук пише: Таксі сколихнуло сонну тишу околиці, і таксистиха схвильовано вибігла надвір, сподіваючись того, чого вже перестала сподіватися. Але таксі не зупинилося біля її двору, проминуло й рябу Надьку на камені, за машиною чкурнув щосили босякуватий Олежик з десятком інших Олежиків й пятіркою Лен. Не самі імена Олег і Олена нічим не гірші за інші, висміює тут письменник, а їх надмірну популярність, внаслідок якої імя втрачає своє основне призначення виділяти.
Другий негативний момент цього явища забуття споконвічних народних традицій у сфері іменування. Чи часто зустрінемо сьогодні хлопчиків з іменем Микитки, Василька або Олеся? А жіночі ймення? Куди поділись улюблені народні імена Дарина, Соломія, Софія, Уляна, Христина та інші? Протягом багатьох століть вони вважались найкрасивішими, овіяними легендами, неперевершеною українською поезією.
У наш час досліджуючи іменник українців слід звернути увагу на ті суттєві якісні зміни, які відбувалися упродовж 90-х років ХХ ст. під впливом соціально політичних чинників. Так, на склад іменника українців помітним став вплив іменників західноєвропейських народів, що зумовлено більш тісними та ширшими контактами українців та громадян Центральної, Західної Європи, а також США та Канади. Вагомим чинником, що забезпечує поширення в українському іменнику власних імен романського та германського походження, стала трудова еміграція в Італію, Іспанію, Португалію тощо. Внаслідок таких контактів в іменнику українців зявилися такі нові імена, як Алькін, Джулія, Джовані, Зоран, Крістін, Фред, Франческо, Рустем, Ромео тощо.<