Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?енчиці Зр); а де ти булб огйточ? (Нобель Зр). У суміжних говірках південніше ареалу огйточ із тим же значенням функціонує вихідний прислівник без вказівного ге у структурі: отуч тоді (Більська Воля Влд; Новорічиця Зр; Сварицевичі Дб; Вичівка Зр), пор.: отуч муй хазбй вже вмер (Більська Воля Влд). Географія та етимологія лексеми отуч потребує окремого детального розгляду.
Сегмент ге можна вичленити також зі структури зафіксованого в іванівсько-пінських говірках на території Брестської області прислівника гйлки (Мохро Івн; Невель, Жидче, Містковичі Пн), що зрідка виступає ще й із кінцевим -ко: гйлко (там же). В окресленому ареалі аналізовані лексеми здебільшого відомі зі значенням ось стільки, пор.: йто гйлко витй поспъсвали? (Мохро Івн); гйлки у менй курук (Жидче Пн); скажъ: йе гйлки і гйлки насобирбла, а то мовчът (Невель Пн). Щоправда, якщо сегмент ге є вказівною часткою, то в цьому разі мала би бути утворена форма *гйтилки, *гйтилко, пор. біл. діал. гэтулькі стільки [22, 306]; але зафіксовані нами регіоналізми не зберігають жодних слідів займенникової основи -т-. Звичайно, можна робити припущення, що варіанти гйлки, гйлко фонетично розвинулися з вихідних, уже не фіксованих у цій говірковій групі форм *гйтилки, *гйтилко внаслідок утрати складу із займенниковим коренем т; підставою для твердження про ймовірність такої структурної модифікації є паралельне функціонування у цих же говірках вказівних часток гйто і ге оце та прислівників гйтак і ге так.
Лексеми гйлки, гйлко зрідка виступають еквівалентами до загальновживаного скільки, пор.: гйлки у тебй мнуго ййблик гйтого лнта (Невель Пн). Це дозволяє зіставити їх зі староруським прислівником єлико скількиcтільки. Щоправда, з урахуванням сучасної домінуючої семантики цих прислівників друга версія їхньої етимології видається менш переконливою і потребує докладнішого опрацювання.
Наведений і проаналізований матеріал дає підстави для таких висновків:
1) західнополіський говір є одним із небагатьох словянських регіонів збереження та активного функціонування відзайменникової вказівної частки ге прасловянського походження;
2) частка ге як лексично незалежна одиниця утворює невеликий замкнутий ареал, який охоплює переважно говірки Пінського району Брестської області Білорусі, і є, ймовірно, епіцентром загального західнополіського ареалу ге;
3) численні факти наявності вказівного сегмента ге у структурі інших лексем локалізуються на території північно-східної та північно-західної окраїнних діалектних зон західнополіського говору;
4) у говірках північно-східної діалектної зони сегмент ге засвідчений у структурі займенників та прислівників і здебільшого поєднується із коренем колишнього нечленного займенника псл. *tъ: гйтой, гйтакий, гйтак, гйт:а, згйтул, догйтил, дугети, огйточ та ін.;
5) у говірках північно-західної діалектної зони сегмент ге поширює основи прислівників переважно із просторовим значенням, приєднуючись найчастіше у постпозиції, і виражає точнішу вказівку на місце: тамгй, вотамгй, тутгй, одегй, ондегй, гендегй, тудагй, судагй, стилгй, гйде, гедегй, гетудъ, гітбм і под.; у кількох вказівних частках та прислівниках ге поєднано з коренями колишніх вказівних займенників псл. *tъ (гет) та псл. *пъ (гйно, ген, гйнде); відомі випадки редуплікації ге (йге, гйге), поєднання його із вказівною часткою а- (бге, агй) тощо.
Умовні скорочення назв районів:
Волинської області: В-В Володимир-Волинський, Ів Іваничівський, Кв Ківерцівський, К-К Камінь-Каширський, Лб Любешівський, Лбм Любомльський, Ст Старовижівський, Рт Ратнівський, Шц Шацький;
Рівненської області: Влд Володимирецький, Дб Дубровицький, Зр Зарічненський, Кс Костопільский, Ср Сарненський;
Брестської області Білорусі: Івн Іванівський, Кб Кобринський, Мл Малоритський, Пн Пінський.
Умовні скорочення назв мов і діалектів:
біл. білоруська, бойків. бойківський, болг. болгарська, і-є праіндоєвропейська, лемків. лемківський, надсян. надсянський, пол. польська, псл. прасловянська, старопол. старопольська.
Список литературы
Карскій Е.Ф. Матеріалы для изученія сЬверно-малорусскихъ говоровъ, а также переходныхъ отъ бЬлорусcкихъ къ малорусскимъ. (ПолЬсье). Вип.1. Санктпетербургъ, 1898. 42с.
Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У двох частинах. К.: Наук. думка, 1984. Ч.І.
ФасмерМ. Этимологический словари русского языка: В четырёх томах. М.: Прогресс, 1987. Т.4.
Bal J. Formacje przyslwkowe z sufiksalnym j і k typu dzisiaj, wczoraj, dzisiak, tamok w historii i dialektach jezyka polskiego. Wroclaw-Warszawa-Krakуw-Gdansk, 1974. 115s.
Стоянов І.А., ЧмирО.Р. Болгарсько-український словник. К.: Наук. думка, 1988. 780с.
Історія української мови: Морфологія. К.: Наук. думка, 1978. 539с.
Мельничук О.С. Розвиток структури словянського речення. К., 1966. 327с.
Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды: В двух томах. М., 1956-1957. Т. II.
Slawski F. Slownik etymologiczny jezyka polskiego. Krakуw, 1957-1965. Т. I.
MachekV. Etymologick slownik jazyka ceskho a slovenskego. Praha, 1957. 482s.
Етимологічний словник української мови: В семи томах. К.: Наук. думка, 1982-1989. Т.I.
Дыялектны слоўнік Брэстчын?/p>