Geum.ru

Вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

ки не буде очевидного політичного консенсусу не лише з боку чинного уряду, але й з боку партій, які можуть сформувати демократичний уряд у майбутньому, що саме така державна служба їм потрібна. А це потребує своєрідного контракту самопожертви від міністрів, що вони не намагатимуться використовувати політичний вплив щодо призначень, звільнень чи карєрного просування державних службовців. Це також потребує контракту самопожертви від державних службовців, що вони самі не братимуть участі в політичній діяльності, що вони добровільно поступляться своїми громадянськими правами на політичну діяльність, оскільки хочуть присвятити себе саме професійній карєрі службовців.

Трьома справді необхідними і ключовими принципами є такі:

  1. перше, консенсус серед усіх політиків, усіх партій, широкого кола громадськості стосовно того, що політично нейтральна державна служба це бажана мета й необхідний складник сучасної демократичної системи управління;
  2. друге, чіткі законодавчі рамки;
  3. третє, інституції, особливо комісія (або інший незалежний орган) державної служби, що гарантує її політичну незалежність.

Україна зараз відчуває потребу у формуванні та побудові ефективної системи спеціальних органів державної служби, які вели б облік кадрів та відстежували ступінь їхнього професійного зростання, розвязували питання організації проходження служби в органах державної влади, займались би проблемами атестації кадрів, формували б державне замовлення на підготовку державних службовців визначеної кваліфікацій тощо.

Не менш (а може, й більш) важливою є проблема чіткого законодавчого опису процесу державної служби. Якщо ми хочемо, щоб політик і чиновник вірно служили Батьківщині, а не хазяїнові, необхідно законодавчо визначити три елементи: процеси розподілу посад (призначення, партійне висування чи договір щодо найму); механізм службового зростання (карєри), зокрема й проблему гідної оплати праці (бідний чиновник гарантія розорення країни); способи припинення державної служби.

Потрібно переглянути систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців відповідно до нового етапу розвитку українського суспільства. Все наведене вище ставить перед нами надзвичайно складні, але й цікаві водночас завдання.

Всі розвинені країни колись мали свій старт у пошуках відповідей на ці питання. У кожної держави був свій переломний момент в її історії. Нині, вважаю, такий момент переживає Україна. І я певен, що ми зможемо гідно відповісти на історичний виклик та скористатись історичним шансом, якого нам дарувала доля.

 

Використана література

 

  1. Конституція України / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, Ст. 141.
  2. „Про підвищення ефективності системи державної служби”. Указ Президента України від 11 лютого 2000 року № 208/2000 // Офіційний вісник України, 2000 р., № 12.
  3. Аверянов В. Інститут державних секретарів: від концептуальної моделі до практичного запровадження // Вісник державної службі України. 2002. № 1. С. 7178.
  4. Аверянов В.Адміністративна реформа. Наукове-правове забезпечення // Віче. 2002. № 3. С. 1923.
  5. Войтович Р. Філософсько-методологічні засади системи державного управління // Вісник УАДУ. 1999. № 3. С. 294306.
  6. Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політикоадміністративні стосунки // Матеріали XVIII Міжнародного конгресу з підготовки вищих державних службовців. К.: К.І.С., 2005. 150 с.
  7. Державне управління: теорія і практика / Заг. ред. проф. В.Б. Аверьянова. К., Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
  8. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К., Вид-во УАДУ, 1998. 160с.
  9. Романов В. Студії з аналізу державної політики в Україні: перши результати та проблеми // Актуальні проблеми державного управління, 2003, № 3, С. 312.
  10. Селиванов В. Людський вимір політики трансформації державного управління в Україні // Право України, № 10, 2004, С. 4 10.
  11. Скрипник В. Державна влада в Україні: проблемні взаємодії політики і управління // Право України, № 3, 2003, С. 1421.
  12. Тертичка В. Основи аналізу державної політики. К.: НАДУ, 2003. 174 с.