Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
безпечити різними сполученнями факторів виробництва. Але з економічної точки зору кожна комбінація ресурсів обумовить для фірми різні витрати. Тому виникає проблема вибору економічно ефективної структури факторів, яка забезпечила б виробництво даного обсягу з мінімальними витратами. У довгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати витрати на весь обсяг продукції, довгострокові середні витрати витрати на одиницю продукції та довгострокові граничні витрати, тобто приріст сукупних витрат
Сукупні витрати (ТС) можна визначити за формулою:
TC=PL*L+PK*K.
При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті самі сукупні витрати. Графічне зображення таких наборів називається ізокостою.
Ізокоста це лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат. Кожен фіксований рівень витрат зображає інша ізокоста. Множина ізокост, які ілюструють різні рівні довгострокових сукупних витрат, називається картою ізокост (рис.1.3.) Зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі. Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів.
Рис.1.3. Ізокоста
Властивості ізокости:
1. Кут нахилу ізокости залежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tgA=K/L, а в точках перетину ізокости з осями К (L=0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно: для L=0, ТС = РКК та для K=0, TC=PLK. То з цих формул знаходимо: К=ТС/РК, L=ТС/РL. Звідси: tgA=K/L=TC/PK*PL/TC=PL/PK.
З формули випливає, що кут нахилу ізокости збільшується при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни прав та зростанні ціни капіталу.
2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва.
3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.
Рівновага виробника це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі.
Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку.
Оскільки нахил ізокости визначається співвідношенням Цін праці та капіталу, а нахил ізокванти граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна записати рівність:
MPL/PL=МРК/РК
Збільшуючи фінансові видатки на всі фактори виробництва, фірма має змогу розвиватись, переходити до більших масштабів виробництва. Для кожного бажаного обсягу випуску, відображеного серією ізоквант, можна знайти ізокосту, що мінімізує витрати фірми, це будуть ізокости, дотичні до відповідних ізоквант.
2. Витрати виробництва
2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період
Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий аналізу витрат на одиницю продукції.
Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами (TC). Вони включають постійні витрати (FC) і змінні витрати (VC):
TC = FC+VC
Постійні витрати це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобовязання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. За нульового обсягу виробництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.
Змінні витрати це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників. Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період:
Середні постійні витрати (AFC) це кількість постійних витрат виробництва (FC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):
AFC = FC/Q
Середні змінні витрати (AVC) це кількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції:
AVC= VC / Q
Середні сукупні витрати (ATC) це кількість сукупних витрат виробництва (ТС), що припадає на одиницю виробленої продукції:
ATC = TC / Q
Також середні сукупні витрати можна розрахувати як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:
ATC=AFC+AVC=(FC+VC)/Q
Граничні витрати (МС) показують на скільки змінюються загальні витрати виробництва при зміні Q на одну одиницю:
MC=?TC/?Q
Граничні витрати це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, повязані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції.
Рис.2.1. Криві витрат виробництва.
На рис.2.1 (а) кр?/p>