Вирок в кримiнальному судочинствi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
/p>
У разi постанови виправдувального вироку щодо особи, що обвинувачувався у вчиненнi декiлькох злочинiв, квалiфiкованих однiСФю або кiлькома статтями (пунктами, частинами статей) кримiнального закону, суд повинен в описово-мотивувальнiй частинi вироку з наведенням мотивiв сформулювати висновок про визнання обвинувачення необгрунтованим по кожнiй статтi ( пункту, частини статтi, епiзоду звинувачення) iз зазначенням вiдповiдноi основи виправдання, передбаченого законом.
Суд зобовязаний привести мотиви у вироку, що обгрунтовують повне або часткове задоволення позову або вiдмову в ньому, указати з приведенням вiдповiдних розрахункiв розмiри, у яких задоволено вимоги позивача, i закон, на пiдставi якого вирiшено цивiльний позов.
Пiсля описовоi частини слiд резолютивна, що у обвинувального вироку дещо вiдрiзняСФться вiд резолютивноi частини виправдувального вироку.
Резолютивна частина будь-якого вироку починаСФться вказiвкою на прiзвище, iмя та по батьковi пiдсудного. У нiй маСФ бути вiдображено рiшення по предявленому цивiльним позовом, про вiдшкодування шкоди i про
речовi докази, а також вказiвку про розподiл судових витрат, про порядок i строк касацiйного оскарження i опротестування вироку.
Це СФдине, що СФ спiльного у обвинувального i виправдувального вирокiв. Крiм зазначених даних резолютивна частина обвинувального вироку повинна мiстити рiшення про визнання пiдсудного винним за конкретним пункту, частини, статтi КК ; вид i розмiр покарання, призначеного пiдсудному за кожне злочин, у вчиненнi яких вiн визнаний винним; остаточна мiра покарання, що пiдлягаСФ вiдбування (або рiшення про звiльнення пiдсудного вiд вiдбування покарання); вид виправноi установи, в якому повинен вiдбувати покарання засуджений до позбавлення волi, i режим даного виправного закладу; тривалiсть випробувального термiну за умовне засудження та обовязки, якi покладаються при цьому на засудженого; рiшення про додатковi видах покарання; рiшення про зарахування часу попереднього утримання пiд вартою, якщо пiдсудний до постанови вироку затримувався в порядку ст. ст. 91, 92 КПК Украiни, був укладений пiд утримую, домашнього арешту, або вiн знаходився в медичний або психiатричний стацiонар; рiшення про запобiжний захiд вiдносно пiдсудного до вступу вироку в законну силу.
Крiм того, у резолютивнiй частинi вироку може бути зафiксовано рiшення суду про позбавлення особи спецiального, вiйськового або почесного звання, класного чину i державних нагород, якщо таке рiшення ухвалене судом.
Якщо пiдсудний обвинувачуСФться у вчиненнi кiлькох злочинiв, передбачених рiзними статтями кримiнального закону, i звинувачення в здiйсненнi деяких з цих злочинiв не пiдтвердилося, суд у резолютивнiй частинi вироку формулюСФ рiшення про визнання пiдсудного винним за одними статтями i про виправдання по iнших статтях.
Вiдповiдно до закону покарання у вироку у всiх випадках маСФ бути позначена таким чином, щоб при його виконаннi не виникало нiяких сумнiвiв щодо виду i розмiру покарання, призначеного судом. У звязку з цим судам надолужити мати на увазi, що в резолютивнiй частинi обвинувального вироку повиннi бути вказанi: вид i розмiр не тiльки основного, а й додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, визнане доведеним; основна i додаткова мiра покарання, що пiдлягаСФ вiдбування засудженим за сукупнiстю злочинiв i, у вiдповiдних випадках прiговоров.
Призначаючи додаткове покарання у виглядi конфiскацii майна, суд повинен чiтко обговорити розмiр конфiскацii щоб уникнути неясностей або сумнiвiв при виконаннi вироку.
Зокрема, якщо суд постановляСФ конфiскувати частину майна, у вироку повинно бути точно вказано, яка саме частина (1 / 2, 1 / 3 i т.д.) усього майна засудженого пiдлягаСФ конфiскацii або конкретно перерахованi конфiскованого предмети. При цьому замiна конфiскацii майна грошовою сумою, рiвною вартостi цього майна, не допускаСФться.
Суди повиннi мати на увазi, що при конфiскацii всього майна засудженого конфiскацiя звертаСФться на особисту власнiсть засудженого i на його частку в загальнiй власностi i не може бути обернена на частку iнших осiб, що володiють майном разом з засудженим на правi спiльноi власностi. При цьому повиннi бути врахованi права i законнi iнтереси членiв родини засудженого, спiльно з ним проживали.
При призначеннi покарання за певнi злочини нижче найнижчоi межi санкцii закону в резолютивнiй частинi вироку повинно бути зазначено, що це покарання визначаСФться за вiдповiдною статтею (частини, пункту статтi) iз застосуванням ст. 64 КК.
При постановленнi обвинувального вироку без призначення покарання (коли дiяння втратила суспiльну небезпеку або особа, яка його вчинила, перестала бути суспiльно небезпечною) в резолютивнiй частинi вироку суд зобовязаний визнати пiдсудного винним i вказати, що вiдповiдно до закону покарання йому не призначаСФться.
При наявностi у засудженого до позбавлення волi неповнолiтнiх дiтей, якi залишаються без нагляду, в резолютивнiй частинi обвинувального вироку повинно бути також зазначено про передачу iх пiд опiку родичiв або iнших осiб або установ i яких саме.
Висновки, викладенi в резолютивнiй частинi вироку, не повиннi суперечити даними, що мiстяться в описово-мотивувальнiй його частинi.
У резолютивнiй частинi виправдувального вироку повиннi мiститися також вказiвки про скасування запобiжного заходу, заходiв забезпечення конфiскацii майна, роз