Вирок в кримiнальному судочинствi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ни, якi покладенi в основу прийнятого ним рiшення про призначеннi покарання, а не обмежуватися загальноi посиланням на особу винного. Недостатньо переконливою визнаСФться застосовувана на практицi наступна мотивування
призначення покарання "тАж виходячи з особи винного, його вiдношення до працi, наявностi двох малолiтнiх дiтей, неправильноi поведiнки потерпiлiй, а також характеру i тяжкостi злочинних дiй, скоСФних на грунтi пияцтва". У такому виглядi вона не даСФ вiдповiдi на питання, як саме характеризувався обвинувачений, у чому полягало неправильне поводження потерпiлоi, розглядав чи суд стан спянiння винного як обставина, обтяжлива його наказанiе.
Мотивування призначення покарання у виглядi позбавлення волi, якщо санкцiя кримiнальноi закону передбачаСФ й iншi покарання, не повязаних з позбавленням волi; застосування умовного засудження; призначення покарання нижче найнижчоi межi, передбаченоi кримiнальним законом за даний злочин, переходу до iншого бiльш мякого покарання; призначення колонii поселення, виховнiй колонii або виду виправноi колонii з вiдступом вiд загальних правил, а також вирiшення питань, повязаних з вiдстрочкою виконання вироку, не може обмежуватися вказiвкою на те, що, наприклад, суд ухвалив "тАж до уваги всi обставини справи, конкретну обстановку, у якiй мала мiiе подiя, особливостi особи потерпiлою, ii поведiнка ". Суд, який розглядаСФ справу по першiй iнстанцii, зобовязаний у вироку привести переконливi докази про необхiднiсть вибору одного з вищевказаних рiшення. При цьому вказати, якi саме обставини справи вiн мав на увазi, в чому, продовжуючи наш приклад, тАж висловилися конкретна обстановка, особливостi особистостi i поведiнку потерпiлоi.
У кожному випадку застосування ст. 64 КК суд зобовязаний вказати, якi саме обставини ним визнаються винятковими i у поСФднаннi з даними про особу пiдсудного враховуються при призначеннi покарання. Причому у вироках повиннi системно класифiкуватися обставини, однi з яких вiдносяться до категорii помякшуючих, а iншi до категорii обтяжуючих покарання, так щоб було зрозумiло, на яку сукупнiсть обставин судом зроблено акцент при призначеннi покарання.
Суди повиннi мотивувати непризначення додаткового покарання, коли його застосування за законом обовязково або альтернативно.
Якщо судимостi в обвинувачуваного знятi або погашенi, однак iх наявнiсть у минулому маСФ значення для призначення йому виду виправноi установи, суд в описово-мотивувальнiй частинi вироку
вказуСФ, що пiдсудний ранiше вiдбував покарання у виглядi позбавлення свободи.
У всiх випадках повинна бути мотивована у вироку застосування смертноi кари на основi встановлених обставин скоСФного злочину i даних, з вичерпною повнотою характеризують пiдсудного.
При постановленнi обвинувального вироку без призначення покарання (коли дiяння втратило суспiльну небезпеку або особа, яка його вчинила, перестала бути суспiльно небезпечною) в описово-мотивувальнiй частинi вироку суд зобовязаний мотивувати прийняте рiшення з приведенням конкретних обставин, що пiдтверджують висновки суду.
У вироку необхiдно привести всебiчний аналiз докази, на яких суд заснував висновки, при цьому повиннi отримати оцiнку всi докази, що викривають, так i виправдовують пiдсудного. У випадках, коли у справi СФ декiлька висновкiв експертiв, якi мiстять рiзнi висновки по одних i тих же питань, суду слiд дати у вироку оцiнку кожному з них у сукупностi з iншими доказами у справi i привести мотиви, з яким вiн погодився з одним iз висновкiв i вiдкинув iншi.
Суд маСФ вказувати у вироку, чому однi докази iм визнанi достовiрними, а iншi вiдкинуто. У справi вiдносно декiлькох пiдсудних або у справi, за яким пiдсудний обвинувачуСФться у вчиненнi декiлькох злочинiв, вирок повинен мiстити аналiз доказiв щодо кожного пiдсудного i по кожному звинуваченням.
Посилаючись у вироку на показання допитаних у справi осiб, висновок експерта (спецiалiста), протоколи слiдчих i судових дiй та iншi документи, якi пiдтверджують, на думку судна, тi чи iншi фактичнi обставини, суд зобовязаний розкрити iх змiст. Наприклад, не тiльки перерахувати прiзвища потерпiлих, свiдкiв, а й викласти суть iх свiдчень.
В описово-мотивувальнiй частинi вироку повиннi знайти повне викладено результати оцiнки висновку експерта (спецiалiста).
Суд зобовязаний вказати, якi факти встановленi висновком експерта (спецiалiста), а не обмежуватися лише посиланням на його заключенiе380.
В описово-мотивувальнiй частинi вироку повинно бути також вiдображене вiдношення пiдсудного до предявленим звинуваченням та дано оцiнку доказам, наведеним ним на свiй захист. У разi змiни пiдсудним показань, даних ним при провадженнi дiзнання чи попереднього слiдства, суд зобовязаний ретельно перевiрити тi та iншi його свiдчення, зясувати причини змiни показань i дати iм оцiнку в сукупностi з iншими зiбраними у справi доказами.
При постановленнi виправдувального вироку в його описово-мотивувальнiй частинi вказуСФться iстота предявленого обвинувачення, викладаються обставини справи, як вони встановленi судом, аналiзуються докази, що обгрунтовують висновок суду про невиннiсть пiдсудного, наводяться мотиви, з яких суд вiдкинув докази, представленi стороною обвинувачення, мотиви рiшення в щодо цивiльного позову. Включення в виправдувальний вирок формулювань, що ставлять пiд сумнiв невинуватiсть виправданого, не допускаСФться.<