Видатнi грецькi скульптори доби класики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
енос, що стояла в храмi, яка була закiнчена в 438 р. до н.е., створив сам Фiдiй. Опис Павсанiя i численнi копii дають про неi досить ясне уявлення. Афiна зображалася стоячи у повний зрiст, на нiй був довгий хiтон. На долонi правоi руки Афiни стояла крилата богиня Нiка; на грудях Афiни була Егiда з головою Медузи; в лiвiй руцi богиня тримала списа, а до ii нiг був притулена щит. Бiля спису згорнулася священна змiя Афiни (Павсанiй називаСФ ii ЕрiхтонiСФм). На постаментi статуi було зображено народження Пандори (першоi жiнки). Як пише Плiнiй Старший, на зовнiшнiй сторонi щита була викарбувана битва з амазонками, на внутрiшнiй - боротьба богiв з гiгантами, а на сандалях Афiни було зображення кентавромахii. На головi богинi був шолом, увiнчаний трьома гребенями, середнiй з яких являв собою сфiнкса, а бiчнi грифонiв. У Афiни були прикраси: намиста, сережки, браслети.
Близькiсть стилю зi скульптурами i рельСФфами Парфенона вiдчуваСФться в статуях Деметри (ii копii можна знайти в Берлiнi i Шершелi, Алжир) i Кори (копiя на вiллi Альбанi). Мотиви обох статуй використанi в знаменитому великому вотивному рельСФфi з Елефсiн (Афiни, Археологiчний музей), римська копiя якого СФ в музеi Метрополiтен у Нью-Йорку. Складки шат Кори близькi за стилем драпiрування статуi стоячого Зевса, копiя якого зберiгаСФться в Дрезденi, а торс, можливо, що СФ фрагментом оригiналу, - в Олiмпii. До фризу Парфенону близький за стилем Анадумен (хлопець, який завязуСФ повязку навколо голови); можливо, статуя була створена як вiдповiдь Дiадумену Полiклета. Статуя Фiдiя набагато природнiша в сенсi пози та жесту, але троги грубiша. Разом з Полiклетом i КресiлаСФм Фiдiй брав участь у конкурсi на статую пораненоi амазонки для храму Артемiди в Ефесi i зайняв друге мiiе пiсля Полiклета; копiСФю з його статуi вважаСФться т.зв. Амазонка Маттеi (Ватикан). Поранена в стегно, амазонка заткнула хiтон за пояс, щоб зменшити бiль, вона спираСФться на спис, вхопившись за нього обома руками, причому права пiднята вище голови. Як i у випадку Афiни Парфенос i рельСФфiв Парфенона, багатий тут змiст вмiщено в просту форму.
Творiння Фiдiя грандiознi, величнi i гармонiйнi, форма i змiст перебувають у них в повнiй рiвновазi. Учнi майстра, Алкамен i Агоракрiт, продовжували працювати в його стилi в останнiй чвертi V ст. до н.е., а багато iнших скульпторiв, серед них Кефiсодот, - i в першiй чвертi IV ст. до н.е.
Скульптор скiнчив своСФ життя трагiчно. Полiтичнi супротивники Перикла, прагнучи скомпрометувати цього державного дiяча i його найближчих соратникiв, звинуватили Фiдiя в приховуваннi золота при роботi над Афiною Парфенос. Фiдiй був увязнили i не дочекавшись виправдання, там вiн покiнчив життя самогубством.
- Пракситель
Пракситель - давньогрецький скульптор, народився в Афiнах бл. 390 р. до н.е. Можливо, Пракситель - син i учень Кефiсодота Старшого. Пракситель працював у рiдному мiстi в 370-330 рр.. до н.е., а в 350-330 рр. до н.е. лiпив також у Мантiнеi i в Малiй Азii. Його твори, в основному виготовленi з мармуру, вiдомi головним чином за римськими копiями та свiдченнями античних авторiв.
Найкраще уявлення про стиль Праксителя даСФ статуя Гермеса з немовлям Дiонiсом (Музей в Олiмпii), яка була знайдена при розкопках в храмi Гери в Олiмпii. Незважаючи на сумнiви, це напевно оригiнал, створений бл. 340р. до н.е. Гнучка фiгура Гермеса, який витончено сперся на стовбур дерева. Майстру вдалося вдосконалити трактування мотиву людини з дитиною на руках: рух обох рук Гермеса композицiйно повязаний з немовлям. Ймовiрно, в його правiй руцi, яка не збереглася було гроно винограду, яким вiн дражнив Дiонiса, чому немовля до неi i тягнулося. Пози героiв ще бiльше вiддалилися вiд скутого випрямлення, що спостерiгаСФться у бiльш раннiх майстрiв. Фiгура Гермеса пропорцiйно складена i вiдмiнно пропрацьована, профiль витончений, а гладка поверхня шкiри рiзко контрастуСФ зi схематично намiченим волоссям i шерстистою поверхнею плаща, накинутого на стовбур. Волосся, драпiрування, очi i губи, а також ремiнцi сандалiй були розфарбованi. Розфарбовування статуй у Праксителя переслiдувала не тiльки декоративний ефект: вiн вважав ii надзвичайно важливою справою i доручав вiдомим художникам (наприклад Нiкiю з Афiн).
Майстерне i новаторське виконання Гермеса зробило його найбiльш вiдомим у наш час твором Праксителя, а проте в давнину його шедеврами вважалися статуi Афродiти, Ерота i сатирiв, якi не дiйшли до нас. Судячи iз збережених копiй, вони iснували в декiлькох варiантах. Статуя Афродiти Кнiдськоi вважалася в давнину не тiльки кращим творiнням Праксителя, але i взагалi кращою статуСФю всiх часiв. Як пише Плiнiй Старший, багато прибували в Кнiд тiльки заради того, щоб ii побачити. То було перше в грецькому мистецтвi монументальна зображення повнiстю голоi жiночоi фiгури, i тому вона була знехтувана жителями Коса, для яких вона призначалася, пiсля чого ii купили городяни сусiднього Кнiда. У римський час зображення цiСФi статуi Афродiти чеканилося на Кнiдських монетах, з неi робилися численнi копii (краща з них перебуваСФ зараз у Ватиканi, а найкраща копiя голови Афродiти - в колекцii Кауфмана у Берлiнi). В давнину стверджували, що моделлю Праксителя була його кохана, гетера Фрiна. Гiрше представленi iншi приписуванi Праксителю статуi Афродiти. Копii статуi, обраноi жителями Коса, не збереглося. Афродiта з Арля, названа за мiiем знахiдки i що зберiгаСФться в Луврi, можливо, зображаСФ не Афродiту, а Фрiну. Ноги статуi прихованi драпiруванням, а т?/p>