Вивчення епіграфічних колекцій у музеях
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
? памятки на теренах України наразі представлені в окремих виданнях М.Носоновського (Еврейская епиграфика Восточной Европи). Робота зі збирання й каталогізації єврейських памяток епіграфіки в Україні активно виконується також кількома науковими інституціями Ізраїля.
3. Дослідження епіграфічних колекцій за кордоном
Наукове прочитання й дешифрування єгипетських ієрогліфів в 20-х роках XIX ст. здійснив французький мовознавець Жан Франсуа Шампольон (17901332). Він розшифрував декрет фараона Птолемея в Эпифана. На початку ХIX ст. дослідженням єгипетських памятників займалися також Жан-Батист Фурє, Сильвестр де Саси, шведський археолог Давид Окерблад, англійський учений Томас Юнг, пізніше Мариэт, Дюмихен, Навиль, Руже, Пиль, Малле й росіянин єгиптолог В.С.Голенищев. В XX ст. найбільш значним досягненням в області єгиптології, у тому числі єгипетської епіграфіки, було виявлення Гавардом Картером в 1923р. гробниці фараона Тутанхамона.
Були вивчені особливості давньоєгипетського листа, які складаються в поступовій видозміні ієрогліфічних знаків (IV-Ш тисячоріччя до н.е.), що вирізалися на камені пірамідах, гробницях, фараонів, стеллах, храмах, і ієратичного листа спрощених ієрогліфів, що використовувалися для писання на папірусі й мякому білому вапняку. З виникненням в УШ-УП ст. до н.е. демотичного листа або, як називали його єгиптяни, листа для рукописів зникли ієрогліфічні особливості єгипетських памятників писемності.
По змісту давньоєгипетські тексти діляться на офіційні літописі царських походів, переможні оди, переліки скорених земель і країн, релігійні трактати, ритуальні записи, гімни богам, рецепти пахощів, біографії монархів, жерців і т.д.; часткові запису господарського й побутового змісту. Найбільш відомим з писемних памяток єгипетської культури є Розетский камінь, стелла цариці Хатшепсут, Книга мертвих, стелла Рамсеса й ін.
З памятників коптскої писемності часів християнства в Єгипті (Ш ст. н.е.) збереглися численні надгробні памятники із трафаретними текстами молитов на честь святої Трої, ангелів і єгипетського святих, напису коптских ченців на стінах древніх гробниць, які служили їм притулками (вони являють собою трактати й історичні записи, наприклад про похід у Нубію Шамшеддуги в 1173-г. до н.е.) і ін.
Вавилоно-ассірійський лист ділиться на архаїчне, (часів Саргона I, заступника писемності й науки; за його розпорядженням були складені збірники текстів по магії в 3800р. до н.е.), що мало вертикальне розміщення текстів (переважно його памятники вирізані на стеллах і барельєфах), і клинопис, що зявилася при царі Хаммурапи (17001645р. до н.е.) і характеризується горизонтальним розміщенням текстів і прочитанням ліворуч праворуч (звід законів Хаммурапи). Із часів Тиглатпаласара I клинопис видозмінився. При Ассархаддоне вавилонську писемність замінила ассірійська. Велика кількість написів збереглося на глиняних багатогранних призмах із царськими літописами, на барельєфах. Напису часів Хаммурапи виконані на силитическій і шумерийскій мовах. Відомі величезна двірська бібліотека клинописів царя Ашурбанипала, а також вавилонське місто-бібліотека Пантибибл вмістище священних писань. Бехистунский напис Дарія I передає текст на трьох мовах перській, вавилонській й судианскій.
Найдавнішими памятниками епіграфіки на території нашої країни (Вірменія, Закавказзя,) є написи УШ-Х1 вв. до н.е. царя Сардура I. Вони виконані місцевою мовою. Відомі написи Аргишти I на скелі Вану, Русі I на скелі озера Гокчей. Ванскі написи були вивчені професором К.П.Наткановим, досліджувалися також іншими російськими й закордонними вченими.
Фінікійські епіграфічні памятники II тис. до н.е. становлять кілька груп: арамейські їхня особливість складається в новій формі шрифту, що замінив клинопис (часи Ахеменидов); моавитянскої семітичної епітафії (IXв. до н.е.); давньоєврейські, виконані квадратним шрифтом, близьким пальмирському (вироблений в I-Ш ст. н.е. у Сирії). Давньоєврейські написи зустрічаються в римських катакомбах, в Іспанії, на території Палестини, а також у Криму (81р. н.е.).
Крім перерахованих відомі тамудські памятники арабською мовою (1У в. до н.е.), ключем до них є скіфський алфавіт; давньокитайські (ХІV в. до н.е.) на кості, бамбуку, бронзі; тюркські (В1 в.) рунічні написи в Монголії, Угорщині; орхоно-енисейскі написи на стеллах у Сибіру у верхівях Єнісею, Обі, а також на Бісовом носу (Онезьке озеро,).
Обєктом дослідження епіграфіки є й рунічний лист древніх германців, в основі якого лежить латинський алфавіт, видозмінений у процесі застосування вирізання букв на дереві (перетворення дугоподібних і круглих ліній у ламані горизонтальні, пристосовані, до розташування волокон на дереві). Рунічний письмо виникло в I ст., а в ІV ст. ним скористався єпископ Вульфила для перекладу Святого листа на готську мову. Уперше про рунічний лист згадав Тацит у десятому розділі Германії. Він описав вирізані на дереві тексти, які служили цілям прорікання й магії. Древній рунічний загальгерманський алфавіт складався з 24 знаків. Із середини IX ст. у Скандинавії був у побуті спрощений алфавіт (16 знаків) так званий молодший рунічний. З X ст. застосовувалися диакретичі знаки у вигляді крапок.
Найдавніші памятники готського походження були знайдені на Волині під Ковелем срібна інкрустація на залізному наконечнику списа й під Бухарестом золота шийна гривня. Найбільша кількість памятників рун