Вивчення епіграфічних колекцій у музеях
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
ипту, вавилонського клинопису мікенської писемності значно розширили у XX ст. знання з епіграфії. Одним з перших українських вчених дослідників єгипетських написів був В.Барський.
2. Дослідження епіграфічних колекцій в Україні
Першим серед українських учених найдавніші єгипетські написи описав в 17271730р. учений-мандрівник В.Г, Панський. Історія вітчизняної епіграфіки тісно повязана з розкопками грецьких міст у Причорноморї в XIX ст. Першими описали памятники члени Петербурзької академії наук П.С.Паллас, П.И.Сумароков, П.И.Кеппен, Я.Потоцкий. Пізніше вивченням грецької й латинської епіграфіки на цій території займалися Ф.Б.Грефе, Л.Э. Стефані, В.Н.Югевич, И.В.Помяловський. Проведенню робіт сприяло створення Одеського товариства історії й старожитностей, а також Російського археологічного товариства.
Епіграфічні тексти одне з основних джерел політичної, соціальної та економічної історії та історії культури. Як правило, зміст напису віддзеркалює час, в який він був створений. До основних завдань епіграфіки належать визначення часу і місця появи написів, реконструкція та дешифрування текстів, технологія письма тощо. Чимало написів на стінах храмів, гробниць, на хатньому начинні залишили давні єгиптяни. Ще у 1923р. дослідник епіграфіки О.Болишаков писав, що наприкінці XIX ст. в Єгипті, на землі колишньої столиці фараона Ехнатона, буй віднайдений його т. зв. дипломатичний архів: глиняні дощечки із клиноподібним письмом.
Усі давні написи за змістом вчені поділили па дні групи: офіційні (закони, договори, угоди, розпорядження) та приватні (заповіти, відпускні рабам, епітафії).
Сучасні археологічні дослідження та знахідки періоду Київської Русі свідчать про існування у наших предків декількох графічних систем. Так, у Києві було знайдено ливарну камяну форму з написом імені власника. Відомі також написи на пряслицях X ст., на гральних кістках, на господарському посуді корчагах та амфорах, котрі використовувалися для перевезення збіжжя, вина тощо. Цим періодом датується напис на амфорі, знайденій на Гніздівському могильнику поблизу Смоленська. У Новгороді під час археологічних розкопок знайдені написи, вирізьблені на деревяних циліндрах, що використовувались у давнину як пломби, що ними запечатували мішки з продуктами, хутровиною тощо, зібраними як податки.
Після проведення князем Володимиром релігійної реформи (988) розбудовувалися церкви та монастирі, працювали школи, переписувалися та перекладалися книжки тощо. Почалося карбування золотої та срібної монети з легендами (написами на них), що є цінним епіграфічним джерелом. Відомі монета-златник та монета-срібляник Володимира Святославовича (кінець X ст.) з написом Імені правителя. На злачниках з одного боку зображувалися князь з хрестом у руці, його князівський родовий знак тризуб та напис кирилицею: Владимир на столе. Зі зворотного боку Христос з Євангелієм і напис: Ісус Христос. Князь Ярослав (син Володимира) у період свого перебування в Новгороді як представник київського князя також карбував власну монету. На ній із лицьового боку було зображено Св. Георгія покровителя князя, а зі зворотного родовий знак тризуб і напис: Ярославлє срєбро.
Мабуть, найціннішим епіграфічним матеріалом є написи-графіті на стінах давніх архітектурних памяток. Лідерство у їх дослідженні належить С.Висоцькому, який вивчав графіті церкви Михаїла Видубицького монастиря, печер та руїн Успенського собору, церкви Спаса на Берестові, Кирилівської церкви та ін. За тематичним спрямуванням ці написи систематизуються на історичні записи, поминальні, побутового характеру, звернення до Бога, окремі імена тощо.
Найбільший інтерес викликають графіті у Софійському соборі. У 1969р. Висоцьким в апсиді Михайлівської нави було відкрито греко-словянську абетку, що складалася з 27 літер. У ній були зазначені літери Б, Ж, III, Щ для передання слів словянською мовою. Крім абетки, Висоцький описав сотні графіті, які у той чи інших спосіб уточнювали події Повісті минулих літ, додали деталей до побутової та політичної історії Київської Русі. Це, зокрема, повідомлення про смерть Ярослава Мудрого 20 лютого 1054р., напис про раку (саркофаг) князя Андрія (Всеволода) Ярославича, виявлений у центральній собору, та ін.
Найбільшим за обсягом тексту (14 рядків) є напис великими літерами, виявлений у південній галереї Софійського собору на фресці із зображенням Св. Онуфрія. Це юридичний документ, в якому зафіксовано акт купівлі Боянової землі княгинею Всеволодовою у присутності свідків.
Окремий масив епіграфічних памяток становлять берестяні грамоти (написи на корі берези), частина яких походить з часів Київської Русі (понад 400). Уперше вони були виявлені в Новгороді археологічною експедицією А.Арциховського у 1951р., описані та видані академіком В. Яніним (Новгородские акти XIIXVвв., 1991), а також разом з А.Арциховським та А. Залізняком (Новгородскис грамоти на бересте, видання 1978, 1986, 1993 рр.). Ці написи свідчать, що берест використовувався як матеріал для ділового та приватного листування, складання офіційних документів, заповітів, купчих, на ньому фіксувалися прибутки тощо.
Ці епіграфічні памятки стали важливим джерелом до вивчення історії та археології Новгорода, а також нумізматики, сфрагістики, джерелознавства та генеалогії, історичної географії, монументального та образотворчого мистецтва. Так, завдяки берестяним грамотам уч