Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
Міністерство освіти і науки України
Курсова робота
на тему Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ
Харків 2011
Зміст
Вступ
1. Основні поняття теорії ймовірності
2. Поняття закону великих чисел
3. Вибірковий метод та його значення для вивчення правових явищ
4. Основні положення вибіркового спостереження
5. Способи відбору одиниць у вибіркову сукупність
Висновки
Список літератури
Вступ
У своїй практичній діяльності ми завжди зустрічаємося з явищами, результат яких важко, а інколи і зовсім неможливо передбачати наперед, тому що наслідки їх залежать від випадку. Наприклад, який застрахований об`єкт буде знищено внаслідок стихійного лиха діло випадку. Але страхові органи керуються в своїй діяльності передбаченням не кожного окремого об`єкта, а їх значної кількості. При вивченні їх у великій кількості можна передбачити їх стан у майбутньому. Тому при статистичній обробці емпіричних даних використовують певні визначення і правила, які встановлені теорією ймовірності.
Теорія ймовірності це математична наука, яка виникла всередині ХУП сторіччя. Прийнято першими роботами, в яких народилися основні поняття теорії ймовірності, вважати роботи французів Б. Паскаля (1623 1662), Фермі П. (1601 1665) і голландця Х. Гюйгенса (1629 1695). Подальший розвиток теорії ймовірності пов`язують з ім`ям швейцарського математика Я.Бернуллі (1654 1705), який в тракті “Ars Conjectandi”, надрукованому в 1713 р., вперше в елементарному вигляді доказав теорему, яка в подальшому була названа законом великих чисел.
В ХІХ сторіччі теорія ймовірності починає з успіхом застосовуватися в страховій справі, статистиці народонаселення, у біології і військових науках, особливо в артилерії. В цей період теорія ймовірності збагачуються працями француза П. Лапласа (1749 1827), німця К. Гауса (1777 1855), француза С.Пуассон (1784 1840) та інших.
Значний вклад в розвиток теорії ймовірності внесено російським вченим П. Л. Чебишевим (1821 1894) та його учнями А.А.Марковим (1892 1922) і О.М.Ляпуновим (1857 1918). Своїми працями вони перетворили теорію ймовірності в систематизовану і чітку математичну науку.
1. Основні поняття теорії ймовірності
Зараз вона використовується у всіх галузях знань, де досліджуються прояви випадкових явищ з стійкою частістю. Наприклад, народжуваність дівчат або хлопчаків на певній території за тривалий проміжок часу.
Теорія ймовірності це розділ математики, в якому вивчаються тільки випадкові явища (події) з стійкою частістю і встановлюються закономірності при масовому їх повторенні.
Одне з головних визначень теорії ймовірності це поняття події. Явища, які розглядаються з точки зору, здійснилися вони чи ні, називають подіями. Стосовно до подій ставиться така основна задача: передбачити, чи з`явиться (здійсниться) досліджувана подія при настанні того чи іншого наперед заданого комплексу факторів.
Якщо при даному комплексі факторів обов`язково відбудеться подія, то вона має назву достовірної події. Якщо при даному комплексі факторів подія не може відбутися, то вона має назву неможливої події.
Якщо при даному комплексі факторів подія може відбутися або не відбутися, то вона має назву випадкової події. Інакше кажучи, подія називається випадковою, якщо вона однозначно не визначається умовами, в яких вона протікає, або ми не можемо врахувати всі фактори, які впливають на подію. Наука, яка вивчає закономірності масових випадкових подій, і називається теорією ймовірностей.
Прикладом випадкових подій народжуваність хлопчика (або дівчини) у конкретній сім`ї; кількість злочинів, вчинених за певний проміжок часу. Кожний окремий злочин унікальне соціально-стихійне діяння по протиправному вирішенні протиріч між людиною і суспільством. Тому ми ніколи не зможемо з абсолютною достовірністю визначити де, хто і коли вчинить той чи інший злочин. Злочинність є дзеркалом, у якому ми можемо більш-менш обєктивно бачити, як функціонує наше суспільство, тому рівень зареєстрованих злочинів є вирішальним фактором при оцінці якості нашого життя.
Застосовувати теорію ймовірності можна лише у тих випадках, коли ми в силу об`єктивних причин не можемо абсолютно точно знати про умови, походження та розвиток явища. Теорія ймовірності описує лише ті випадкові події, яким притаманні стійкі частості. Причому чим в менших межах коливаються частості вихідних подій, тим більш точніше теорія ймовірності опише досліджуване явище.
Одне із основних понять це ймовірність. Існують різні підходи щодо визначення цього поняття. Класичне визначення ймовірності таке: ймовірність випадкової події дорівнює відношенню числа випадків, які сприяють події, до спільного числа можливих випадків. Інакше кажучи, для значної кількості іспитів ймовірність характеризує частість події.
Кожна подія має числову характеристику у вигляді ймовірності. Ймовірність завжди знаходиться у межах від 0 до 1 (або у відсотках від 0 до 100%), ймовірність випадкової події завжди знаходиться між 0 та 1, тобто ніколи не дорівнює ні 1, ні 0. Тому, що якщо ймовірність буде дорівнювати 1, то в цьому випадку ми кажемо про вірогідність. Нас же цікавить ймовірність події, яка буде наближуватися до 1, але ні в якому випадку ймо?/p>