Взаємозв'язок витрат, об’єму реалізації, прибутку та їх роль у фінансовому менеджменті
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
? центрах. Існує три основних моменти розподілу накладних витрат.
Вибираються обєкти, на які відносяться витрати (незалежна перемінна). Наприклад, продукція, послуги, переділи, контракти, цехи, конкретні підрозділи;
2. Вибираються і збираються витрати (незалежна перемінна), які варто віднести на обєкти, наприклад, основні матеріали, трудовитрати, накладні витрати.
3. Вибирається база розподілу (cost allocation base), що співвідносить чи витрати групи витрат з обліковим обєктом. Наприклад, виробничі непрямі витрати звичайно розподіляються пропорційно прямим трудо-годинам чи прямим машино-годинам.
Іноді обєкти поділяють на проміжні (intermediate) і кінцеві (final). Прикладом останнього є замовлення. Кінцевий обєкт означає тут, що витрати далі розподіляються тільки між реалізованою продукцією і складськими запасами.
Накладні витрати пройдуть не один обєкт, перш ніж потрапити на дане замовлення, наприклад заробітна плата начальника ремонтного цеху може бути прямо включена тільки в загальновиробничі витрати даного цеху (проміжний обєкт). Подальший шлях цих витрат можна простежити за схемою:
Рис.1.1 Проміжний і кінцевий обєкти обліку витрат
Зверніть увагу, що будь-які індивідуальні витрати один раз виступають як прямі. Далі вони втрачають цю властивість. Тому заробітна плата начальника ремонтного цеху не буде далі показуватися відособлено. Навпроти, вона ввійде в групу витрат по ремонті й експлуатації основних засобів.
Деякі відділи можна виділити як допоміжні служби. До них відносяться юридичний відділ і відділ кадрів. Таке виділення звичайне виробляється по двох критеріях: надання послуг іншим підрозділам і наявність залежності між витратами підрозділу і послугами, що робляться.
Багато компаній частина загальногосподарських витрат відносять на підрозділи (цехи, центри прибутку і т.д.). Приклади баз розподілу для деяких груп статей загальногосподарських витрат представлені в таблиці 1.1 і 1.2.
Таблиця 1.1
Бази розподілу груп статей загальногосподарських витрат
Група витратБаза розподілуЗаробітна плата управлінського персоналу
Зміст юридичного відділу
Зміст відділу маркетингу
Зміст відділу кадрівОбсяг продажів
Час надання послуг
Обсяг продажів
Кількість працюючих
Таблиця 1.2
Приклади баз розподілу непрямих витрат підрозділів
Група витратБаза розподілуМатеріали
Витрати на зміст і експлуатацію устаткування
Витрати на зміст будинків (включаючи страхування, охорону, ремонт)
ЕнергіяВартість основних матеріалів
Машино-години
Займана площа, м2
Займаний обсяг, м3
Кількість кінських сил,
Займана площа
Це тільки приклади. Яку базу вибере підприємство, залежить від мети і трудомісткості розподілу.
На багатьох підприємствах існує взаємозвязок між основними й обслуговуючими підрозділами. Щоб обчислити собівартість продукції, потрібно зробити розподіл послуг допоміжних (обслуговуючих) цехів.
Послуги допоміжних підрозділів можуть бути розподілені трьома способами: прямим (direct), покроковим (step-down) і методом розподілу зустрічних послуг за допомогою системи лінійних рівнянь (reciprocal). Звичайно ці методи включають:
1) складені бюджети (кошторису) для кожного підрозділу;
2) вибір бази розподілу;
3) розподіл (перерозподіл) витрат допоміжних підрозділів;
4) розрахунок коефіцієнтів розподілу загальновиробничих витрат по продукті кожного виробничого підрозділу.
Прямий метод розподілу (direct allocation method, or direct method). Він використовується найбільше широко. При цьому ігноруються зустрічні послуги одного підрозділу іншому, усі послуги списуються на витрати основних цехів. Як базу для розподілу послуг адміністрації обрані планові людино-години.
Основним достоїнством прямого методу є його простота. Тут немає необхідності проектувати взаємне використання послуг.
Покроковий метод. Цей метод використовується для розподілу зустрічних послуг обслуговуючих (допоміжних) підрозділів. Це більш точний, чим прямої, метод послідовного розподілу витрат. Цикл розподілів звичайно починають з цеху, що робить послуг більше, ніж споживає. Ці послуги розподіляються між допоміжними і виробничими цехами. Далі беруть наступний допоміжний цех і послідовно, крок за кроком, продовжують розподіл. Закінчують підрозділом, що зробив мінімальний обсяг послуг.
Метод розподілу зустрічних послуг за допомогою системи лінійних рівнянь. Прямої і покроковий метод недостатньо коректні у випадку надання допоміжними цехами взаємних, зустрічних послуг один одному. Наприклад, адміністрація обслуговує робітників ремонтного цеху й у свою чергу одержує частину ремонтних послуг. Даний метод включає три стадії.
1 стадія: надання зустрічних послуг виражається через лінійну залежність.
2 стадія: зважується система лінійних рівнянь.
3 стадія: цілком зібрані витрати допоміжних цехів розподіляються далі пропорційно кількості зроблених послуг.
Методика списання витрат залежить від переслідуваної мети і трудомісткості розрахунків. Допустимо, менеджер задумав пророчити коливання загальної суми витрат по обслуговуванню виробництва і керування. Ідеальної буде база, що відбиває причинно-наслідкові звязки з величиною, що розподіляється.
На практиці для розподілу виробничих накладних витрат застосовуються наступні бази.
Час роботи виробничих робітників (людино-години) широко використовується