Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? кредитних операцій у розрахунку на те, що більш сприятливі умови кредитування спонукатимуть до господарської активності, зростання виробництва і залучення іноземного капіталу.
Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу через купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на конюнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послабления валютних обмежень [11, с. 177].
У сучасних умовах девізна валютна політика часто приймає форму валютної інтервенції прямого втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введенні обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.
Девізна валютна політика має тимчасовий і обмежений вплив на рівень валютного курсу, якщо відсутні корінні порушення платіжного балансу. За наявності таких порушень активне використання девізної політики може призвести до швидкого виснаження валютних резервів країни, не запобігши при цьому процесу знецінення національної валюти.
Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на заниженому рівні, використовуючи валютний демпінг знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові [16, с. 132].
Валютний демпінг використовується для експорту товарів через застосування спеціальних занижених валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни, яка експортує товари та послуги.
Валютний демпінг безпосередньо впливає на торговельно-економічні відносини відповідних країн. Так, занижений валютний курс підвищує конкурентоспроможність фірм даної країни на світових ринках та сприяє розширенню експорту товарів та послуг, однак ці дії призводять до зростання внутрішніх цін, країна вивозить більше товарів і послуг на відповідну одиницю імпорту, що порушує еквівалентність міжнародного обміну на шкоду цій країні.
Штучно завищений валютний курс спричиняє зворотній економічний ефект, коли на відповідну одиницю вивезеного за кордон товару країна за рахунок імпорту отримує більшу кількість товарів і послуг, що також порушує еквівалентність міжнародного обміну, але вже на користь цій країні.
Іншими методами валютного регулювання є:
- диверсифікація валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют, i забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;
- отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах;
- девальвація, яка закріплює вже здійснене в у мовах інфляції фактичне знецінення національної валюти;
- ревальвація офіційне підвищення вартості валюти, що виражається у зростанні її золотого вмісту або в підвищенні її курсу по відношенню до інших валют;
- інші адміністративні заходи.
Отже, валютну політику держави можна поділити на дві частини поточну та перспективну [16, с. 47].
Поточна валютна політика полягає в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної конюнктури, а перспективна в здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах.
2.3 Система регулювання валютних операцій на національному рівні
Декрет про систему валютного регулювання визначає, що валютні операції це операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, повязані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобовязань, предметом яких є валютні цінності; операції, повязані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Функції у сфері валютного контролю в Україні здійснюють:
- Національний банк України, який є головним органом валютного контролю;
- уповноважені банки;
- Державна податкова інспекція України;
- Міністерство звязку України;
- Державний митний комітет України.
Національний банк України контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.
Національним банком України 6 травня 1998 р. №181 затверджено "Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій" (зі змінами та доповненнями від 24 вересня 1998 р. №392), згідно з яким ліцензуванню підлягають тридцять банківських операцій. Положення регламентує порядок і умови видачі ліцензій на здійснення банківських операцій уповноваженими банками, а також порядок і умови, за яких Національний банк України може відмовити в наданні ліцензій.
Під ліцензуванням банківських операцій слід розуміти порядок видачі уповноваженим банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не заг