Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ацій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно з Декретом субєкти валютних відносин поділяються на резидентів та нерезидентів. Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти також мають право бути власниками валютних цінностей, що розміщені за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України
Загальне керівництво валютною політикою здійснюють Президент України та Верховна Рада, які приймають законодавчі акти у сфері валютної політики, забезпечують їх дотримання, розподіляють повноваження і функції з управління валютною сферою всередині країни.
Головною виконуючою установою валютного регулювання є Національний банк України, який:
- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України
- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам
- видає в межах, передбачених цим Декретом, обовязкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики
- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування
- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях
- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків
Валютний контроль це здійснення уповноваженими органами необхідних дій, спрямованих на дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України.
Контроль за правомірністю діяльності уповноважених банків здійснює Національний банк України. Він стежить за виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенії інших державних органів. Крім НБУ, в межах своєї компетенції, органами валютного контролю є:
- Державна податкова інспекція України, яка здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України
- Міністерство звязку контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України
- Державний митний комітет України здійснює контроль за додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України
Законодавство про валютний контроль за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств діє лише в країнах СНД. У нашій державі поняття валютного контролю вперше зявилося в 1993 р. з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (далі Декрет про систему валютного регулювання). Більш детально поняття валютного контролю було визначено у Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі Закон про порядок розрахунків).
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів та зобовязання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають валютному контролю.
І так сьогодні валютне регулювання є засобом реалізації валютної політики, яка являє собою сукупність заходів у сфері валютних відносин відповідно до стратегічних цілей держави. В Україні валютна політика спрямована на забезпечення сталості економічного зростання, стримування темпів інфляції, підтримання рівноваги платіжного балансу.
2.2 Методи державного регулювання
У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які проводяться центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин, з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави. Ця політика здійснюється переважно у двох формах: дисконтній та девізній.
Дисконтна політика означає зміну облікової ставки центрального банку з метою регулювання валютного курсу впливом на рух короткострокових капіталів. В умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу із країн, де цей рівень набагато нижчий. Такий приплив короткострокових капіталів поліпшує стан платіжного балансу, створює додатковий попит на національну валюту, а отже, сприяє підвищенню її курсу.
Політика кредитної рестрикції (дорогих грошей) використовується, як правило, в умовах стрімкого промислового буму та зростання господарської активності. Її мета перешкодити процесу активного використання кредиту господарськими субєктами та загальмувати промисловий бум, який часто призводить до перевиробництва товарів.
Політика кредитної експансії (“дешевих грошей”), навпаки, спрямована на стимулюванн?/p>