Важке машинобудування в Україні
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
тивним є зростання малої гідроенергетики, для якої також потрібне нове обладнання. Все це вимагає значного розвитку енергетичного машинобудування.
Вже діє програма зі створення парогазових установок, у тому числі з газифікацією твердого палива. Відповідно до програми випущено 20% обладнання для першої в Україні парогазової установки ПГУ-345, призначеної для Словянської ДРЕС.
Замість вибулих після закриття Чорнобильської АЕС потужностей Україна завершує будівництво двох енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС.
В одному з розділів Національної енергетичної програми (НЕП) передбачений подальший розвиток енергетичного машинобудування в Україні. Головним розробником призначений Харківський "Турбоатом". Створений ще в 1934 р. за планом ГОЕЛРО і належить до відомих фірм світу. Експортує свою продукцію в 40 країн і випускає всі види енергетичного обладнання для ТЕС, АЕС і ГЕС. За час існування тут було виготовлено 164 турбіни різної потужності для 24 АЕС, у тому числі 40 для 7 АЕС за межами колишнього СРСР, 18 турбін для 4 АЕС України. Для ТЕС випущено понад 400 турбін. Нині завод освоює виробництво нових турбін та обладнання для АЕС [2, с.246].
На існуючих потужностях в Україні можна випускати парові, газові, гідравлічні турбіни, підігрівачі низького тиску, котельно-допоміжне обладнання, електрогенератори, трансформатори, електрофільтри, технічні засоби автоматизованих систем управління технологічними лініями та ін.
На "Турбоатомі" освоєно виробництво турбін для цукрової промисловості, підігрівачів води в мережі, тягодувних машин, мікро - і міні-ГЕС, підігрівачів низького тиску, парогазових установок ПГУ-345. Миколаївське ВО "Зоря", яке спеціалізується на випуску суднових двигунів, випускає парогазові установки потужністю 25 тис. кВт, ТЕК (м. Монастирище Черкаської області) - парові котли потужністю 2,5-4 т пари за годину.
Машинобудування й металообробка відіграють провідну роль у структурі промислового комплексу Північно-Східного економічного району; на цю галузь припадає майже 35% валової продукції. Тут склався найпотужніший спеціалізований галузевий район машинобудування України.
Галузі машинобудування в економічному районі представлені такими підгалузями: енергетичне та електротехнічне машинобудування, яке зосереджене в Харкові, де випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності, потужні турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів, прокатних станів, шахтових підйомних машин, крокових екскаваторів, устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях господарства [2, с.456].
У програмі задіяні також Харківський "Електроважмаш" (виробництво генераторів), Харківський "Моноліт" (АСУ ТП), Сумський завод “Насосенергомаш", "Запоріжтрансформатор", Краматорський "Енергомашспецсталь", Полтавський завод турбінних лопаток, Багліївський завод енергетичного обладнання (котельне обладнання).
Трансформатори в Україні випускають Запорізький та Миколаївський заводи, трансформаторні підстанції - Хмельницький, високовольтну апаратуру - Рівненський та Коломийський заводи.
Енергетичне устаткування в Донецькому економічному районі випускають: гідравлічні турбіни й машини, парові та газові турбіни й двигуни - ЗАТ "Машинобудівний завод" (м. Краматорськ); електричні кабелі - АТВТ "Донбаскабель" (м. Донецьк); устаткування для енергетики - Зуївський електромеханічний завод, "Енергомашспецсталь" (м. Краматорськ), "Армліт" (м. Харцизьк), Словянський завод високовольтних ізоляторів [2, с.391].
5. Проблеми розвитку важкого машинобудування та шляхи їх вирішення
У цілому розвиток і розміщення важкого машинобудування України супроводжується сукупністю загальних проблем його територіальної організації.
Україна щороку видобувала близько 100 млн т залізної руди, 160-170 млн т вугілля, 6-8 млн т марганцевої руди. Нині обсяги видобутку значно зменшились, але проблема забезпечення видобутку сировини новим обладнанням залишається. Тепер від 30 до 90% виробничих фондів підприємств застаріло, запасними частинами підприємства забезпечуються лише на 30%; з усієї номенклатури необхідної гірничо-шахтної продукції лише 37,4% виробляється в Україні.
Для поліпшення ситуації в країні розроблено програму створення гірничо-шахтного обладнання для вугільної промисловості. Необхідно також налагодити випуск деяких видів обладнання, виробництво яких залишилось у Росії. Частину продукції треба імпортувати: великовантажні автомобілі, бульдозери, машини для відкритих гірничих робіт, навантажувальні машини безперервної дії, компресори та ін [4, с.11].
В Україні немає власного виробництва великих котлів (воно залишилося в Росії); потрібно створювати нові потужності з виробництва енергетичних котлів, арматури, лопаток парових турбін, трубопроводів, підігрівачів високого тиску та ін. Для вітчизняних ТЕС потрібні не газомазутні (випускає Росія), а пиловугільні котли, оскільки є потреба в переозброєнні 100 подібних блоків - 80% потужностей ТЕС.
Базою для створення в Україні власного котлобудування стане Харківське центральне конструкторське бюро, яке впродовж 40 років займається розробкою таких котлів. Бюро підтримує звязки з відповідними фірмами світу - німецькою "Лургі", англійською "Бритишкол", із США; вивчає досвід американської ф?/p>