Важке машинобудування в Україні
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?дові системи видові системи галузі
Схема1 Класифікація міжгалузевих комплексів
Види міжгалузевих комплексів України:
ПЕК (паливно-енергетичний комплекс);
Металургійний комплекс;
Машинобудівний комплекс;
Комплекс хімічної промисловості;
Комплекс виробництва будівельних матеріалів;
Транспортний комплекс;
АПК (агропромисловий комплекс);
Комплекс по виробництву товарів народного споживання.
3. Загальна характеристика машинобудівного комплексу
Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.
На машинобудівний комплекс припадає близько 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України. До комплексу входять 11448 підприємств частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості в 2005 р. становила 12,7% [7, с.105]. Це трудомістка галузь, яка водночас є і металомісткою.
Частка імпортних компонентів у продукції машинобудування становить 41%, таким чином, одне з головних завдань комплексу - зменшення залежності від інших країн через розвиток власного виробництва багатьох необхідних компонентів для всіх видів продукції (додаток 1).
Галузева структура й асортимент продукції машинобудування залежать від особливостей розміщення його виробництва (рис.1).
Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування належить насамперед до галузей “вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та споживач, оскільки низка галузей машинобудування є високотрудомісткими, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.
Рис.1 Машинобудування України [2, с.240].
Обмеження створення нових промислових підприємств (крім обєктів, повязаних з обслуговуванням населення) у великих містах свідчить, що в ньому дедалі більшу роль починають відігравати соціальні чинники [2, с.242].
Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожнє, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості та ін. Кожна група обєднує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.
Окремі галузі машинобудування металомісткі. У машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3-1,5 т; а затрати на транспортування будь-якої машини набагато вищі, ніж затрати на транспортування металу, що використовується для її виробництва. Через це металомістке машинобудування, як правило, тяжіє до джерел сировини. Оскільки більшість машин і технологічного обладнання має великі габарити, їх виробництво розмішують у районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування. Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини та споживача. Вартість машин і обладнання при цьому істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних чинників дуже важливими є спеціалізація й кооперація [1, с.110].
Спеціалізація визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції (масова, дрібно - і великосерійна, індивідуальна). Найпоширенішою в галузі є
предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів);
технологічна (спеціалізація на випуску напівфабрикатів - литва, заготовок);
подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування).
Поглиблення спеціалізації дає змогу знизити собівартість продукції, що, в свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового й великосерійного виробництва. Собівартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації територіально значно віддалені від заводів з предметною спеціалізацією. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України [1, с.111].
Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості - хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати й вироби, потрібні у виробництві машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються на виробництві не тільки масової, а й дрібносерійної, навіть індивідуальної продукції [2, ?/p>