Вiдбір i пiдготовка собак до пошуку вибухових речовин та зброї в умовах Одеського Кiнологiчного центру ДМСУ
Дипломная работа - Сельское хозяйство
Другие дипломы по предмету Сельское хозяйство
и носити її в кишені) іграшку, цуценя її приносить. Або у вигляді гри в перетягання каната. Або у вигляді сполучення обох ігор, що теж цілком прийнятно. Друге завдання - зацікавити собаку саме цими видами гри. Втім, якщо собака правильно обраний, особою складності в цьому немає. Дуже важливо розуміти, що ми повинні закріпити саме гру щеняти
з хазяїном, а не гру із предметом. Гра, що полягає в тім, що собака самозабутньо тріпає іграшку, утікає з нею в зубах від хазяїна й, забравшись у яке-небудь затишне містечко, гризе іграшку, рикає на хазяїна, що робить спроби наблизитися, - така гра нам категорично не підходить. Не підходить остільки, оскільки для наших майбутніх цілей необхідно розвити в собаці нестримне, домінуюче над всіма іншими бажання грати з хазяїном, а не бажання на самоті грати з тим або іншим предметом. У першому випадку тільки в нашій владі надати собаці можливість такої гри, і тоді домінуюча мотивація змусить собаку активно шукати моделі поводження, які приводять до бажаного результату - грі з хазяїном. Дресирувальникові залишиться тільки відбирати необхідне для його цілей поводження. У другому випадку (гра із предметом) собака незабаром виявить , що може задовольнити своє бажання (гризти й тріпати апорт) самостійно, як тільки їй цього захочеться, досить тільки знайти підходящий предмет, найчастіше уламок гілки. До речі кажучи, саме тому всілякі гілки й ціпки - предмети для відпрацьовування ігрового поводження невідповідні.
2. Депривація по ігровому поводженню
Як мінімум за два тижні до початку властиво курсу дресирування варто припинити будь-які ігри із собакою. На цьому етапі ігрова мотивація прагне придбати ранг домінанти.
Непросте, до речі, завдання - повністю позбавити собаку можливості грати. Винахідливість, що проявляє собака в пошуках нових форм ігрового поводження, змусить вас постійно бути напоготові, щоб мимоволі не підіграти їй. Собаку, що живе в родині, повністю позбавити ігор украй важко. При волерном змісті завдання спрощується. Цим, на мій погляд, пояснюється найбільша успішність волєрних (по місцю змісту, але не по місцю вирощування) собак у даному виді дресирування. Для волєрних собак робота - це єдина можливість розважитися, у той час як у собак, що живуть у квартирі, розваг вистачає (особливо, якщо в родині є діти).
3.Закидання запахового апорта на відкритій місцевості
Запаховий апорт - це апорт, якому властивий запах той речовини, детектором якого ми збираємося зробити нашого собаку. Надалі будемо називати його розшукуваною речовиною (РВ).
4.Вироблення позначення
Коли собака знайде розшукуючи речовину, вона обовязково повідомить нас про його місце розташування. Очевидно, варто вибрати й закріпити який-небудь сигнал з поведінки собаки. Таким сигналом можуть стати: гавкіт, посадка або укладання собаки біля джерела заходу, дряпання собакою місця, максимально наближеного до джерела заходу. Кожний із цих сигналів має свої достоїнства й недоліки, і, відповідно, свою сферу застосування. Іноді перевага одного із сигналів для даного собаки настільки очевидна, що має сенс залишити вибір за нею. Можна сказати, що немає сигналів універсальних.
Оптимальний реквізит - велика миска. Перевернена миска лежить на землі. Поруч із нею навпочіпках дресирувальник із запаховим апортом (або з улюбленою іграшкою - особливої різниці немає ) у руках. У декількох кроках перед ним хазяїн притримує свого собаку. Дресирувальник дражнить собаку апортом і в неї на очах накриває апорт мискою. Хазяїн відпускає собаку. Собака кидається до миски...А от далі можуть бути різні варіанти. Припустимо, що спочатку собака намагається підняти миску носом. Але хазяїн притискає миску ногою і їй це не вдається. Потім собака вимогливо гавкає, даючи зрозуміти, що бажає одержати апорт. Коли й цей поведінковий акт не приносить результату, собака здивовано замовкає й сідає перед мискою. Зрозуміло, події можуть розвиватися зовсім не в такому порядку, але головне не в цьому. Головне - дочекатися бажаного поводження й вчасно його підкріпити. У цю же секунду хазяїн повинен підняти миску - підкріпити відібране поводження видачею апорта. При цьому хвалити собаку з максимально можливими емоціями. Іноді бажане поводження доводиться провокувати, наприклад, заміняючи миску кошиком з металевих прутів, між якими собака може просунути лапу; або злегка піднімаючи миску й т.д. і т.п.
5. Закидання апорта в траву
Виходимо на травянисту галявинку. Саджаємо собаку, утримуючи за нашийник, показуємо їй запаховий апорт і широким жестом закидаємо його в траву. Спочатку не обовязково далеко. Відпускаємо собаку й уважно стежимо за нею. Користуючись зором, у густій траві шукати апорт незручно й собака змушений використовувати нюх. Запах апорта їй уже більш-менш знаком (можна дати собаці понюхати апорт перед закиданням). Кинувши апорт, не йдіть за собакою, стійте на місці. Але стежите за нею, і тим уважній, чим ближче вона підбирається до місця, де лежить апорт. Намагайтеся вловити й запамятати перші ознаки того, що собака зачула запах апорта. Закидайте апорт завжди проти вітру, так, щоб вітер ніс запах від апорта до собаки. Собака повинна звикнути рухатися в пошуку так, щоб сумарний вектор всіх її пересувань був спрямований проти вітру. У результаті вона навчиться сама вибирати такий напрямок пошуку. Бажано, щоб собака рухався від вас до апорта човником. Напрямок боком до вітру особливо вдало для пошуку, оскільки при цьому різниця в силі запаху, що по?/p>