Як впливати на взаСФмини людей
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Як впливати на взаСФмини людей
ВзаСФмини людини з навколишнiми проходять тривалий i складний шлях розвитку. Насамперед вони залежать вiд життСФвого досвiду й тому обмеженi вiковими можливостями сприйняття й розумiння себе й один одного. Тому, природно, у дошкiльникiв i молодших школярiв складаються дитячi взаСФмини.
Згодом вони змiнюються й стають усе бiльше схожими на вiдносини дорослих людей.
Перiод ранньоi юностi, до якого ставиться час навчання в старших класах школи, займаСФ промiжне Положення мiж дитинством i дорослiстю, тому й взаСФмини в цей час носять дитяче-дорослий характер, хоча елементи дорослостi вже переважають над проявом дитячостi.
ВзаСФмини конкретноi людини з навколишнiми людьми залежать не тiльки вiд його власноi соцiально-психологiчноi зрiлостi, але й вiд обставин або соцiального оточення - групи, до якоi вiн належить, а також групи, у якiй вiн перебуваСФ в цей момент часу, - стану суспiльства i його власного положення в даному суспiльствi й серед оточуючих людей.
У вiдносинах людини до навколишнiм у першу чергу вiдбиваСФться соцiальна психологiя референтних для нього груп. Людина, як правило, формуСФ й змiнюСФ своi психологiчнi установки залежно вiд того, якi люди його оточують i як вони до нього ставляться.
У перiоди соцiально-економiчних i полiтико-iдеологiчних криз людськi стосунки звичайно загострюються, погiршуються в порiвняннi з тим часом, коли суспiльство СФ бiльш-менш стабiльним.
Вiдносини людей друг до друга можуть проявлятися вiдкрито в практичних дiях i видимих симпатiях або антипатiях, але можуть бути й схованими, причому не тiльки вiд навколишнiх, але й вiд самоi людини. У першому випадку люди виражають своСФ вiдношення у висловленнях, жестах, мiмiцi, пантомiмiцi. При схованих взаСФминах - у змiнi внутрiшнього психологiчного стану.
Всi люди будують своi взаСФмини по-рiзному: В одних домiнуСФ вiдкритiсть, тобто зовнiшнi компоненти вiдносин, в iнших - навпроти, внутрiшнi, схованi.
Розвивати й удосконалювати людськi взаСФмини можна саме в напрямку гармонiзацii внутрiшнiх i зовнiшнiх компонентiв. Людина повинна умiти поводитися так, щоб це вiдповiдало його внутрiшньому вiдношенню. Але, зрозумiло, у рамках прийнятого етикету. Для цього спочатку потрiбно навчитися правильно оцiнювати й контролювати внутрiшнi й зовнiшнi компоненти взаСФмин. Як це найкраще зробити? Необхiдно частiше звертатися до аналiзу своiх вiдносин, задавати собi питання: як особисто я ставлюся до даноi людини. Як я проявляю своСФ вiдношення до нього? Вiдповiдають зовнiшнi прояви мого вiдношення до даноi людини моiй внутрiшнiй установцi? Чи СФ моСФ вiдношення до даноi людини правильним, обСФктивним, безстороннiм? РЖ ряд iнших. Цi ж питання можна й потрiбно задавати не тiльки собi самому, але й близьким людям, якi добре вас знають i в станi правильно оцiнити ваше вiдношення.
Як можна впливати на своСФ вiдношення до людини
Вiдношення людини до навколишнiм визначаСФться багатьма причинами. По-перше, воно залежить вiд того, як навколишнi ставляться до даноi людини. У сферi людських вiдносин дiСФ те, що ми умовно називаСФмо законом взаСФмностi: наше вiдношення до людей, зовнiшнСФ i внутрiшнСФ, визначаСФ i iхнСФ вiдношення до нас.
Вiдношення до людей також залежить i вiд того, сприяють або, навпроти, перешкоджають вони задоволенню ваших потреб i iнтересiв. Звичайно ми любимо й у цiлому по-доброму ставимося до тих, хто вiльно або мимоволi допомагаСФ нам задовольняти нашi потреби й iнтереси. Ми, однак, не любимо, а часом i ненавидимо тi, хто свiдомо або несвiдомо заважаСФ задоволенню наших основних потреб. Цю тенденцiю в сферi людських вiдносин умовно можна назвати законом вiдповiдностi вiдносини мотивацii.
Наше вiдношення до навколишнiм визначаСФться й тим, як вони ставляться до значимого для нас людям, до тих, кого ми самi любимо або ненавидимо. Ми звичайно випробовуСФмо виражене почуття симпатii й поваги до тих, хто любить наших близьких. Ми також випробовуСФмо добрi почуття до тих, хто не любить наших ворогiв i схильнi не любити тих, чиi вiдносини до iнших людей не збiгаються з нашими власними. Цю тенденцiю в людських вiдносинах можна позначити як закон емоцiйноi вiдповiдностi вiдносин.
Наше вiдношення до конкретноi людини залежить вiд психологiчного стану в цей момент часу, зокрема вiд настрою. Якщо цей стан, або настрой, гарне, то ми, як правило, добре ставимося до людей. Якщо ж воно погане, то до людей ми ставимося набагато гiрше. Умовимося називати цю особливiсть людських вiдношення законом вiдповiдностi внутрiшнього настроя й зовнiшнього вiдношення людини.
Вiдношення до людини може визначатися й тим, який його образ, що зложився в нашiм поданнi: позитивний або негативний. Це - закон вiдповiдностi образа й вiдносини до людини.
Багато чого у вашiм вiдношеннi до людини може залежати вiд того, схожий або не схожий вiн на вас, i, крiм того, вiд того, як ви ставитеся до себе. Якщо ви любите себе, то напевно, будете любити й того, хто в чомусь на вас схожий. Якщо ж ви себе не любите, то, очевидно, не полюбите того, хто вам нагадуСФ про вашi власнi недолiки. Назвемо це явище законом вiдповiдностi вiдносини людини до себе й до iнших людей.
Нарештi, наше вiдношення до деякоi людини може визначатися тим, схожий вiн або не схожий на тих людей, до яких у нас уже зложилося певне вiдношення. Якщо в його зовнiшностi вловлюСФться подiбнiсть iз симпатичною людиною, те, найiмовiрнiше, i вiн викличе в мене почуття симпат