Буржуазнi реформи 1860-1870 рокiв в Росii
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМРЖНРЖСТРАЦРЖЯ УКРАРЗНИ
АКАДЕМРЖЯ ДЕРЖАВНОРЗ ПОДАТКОВОРЗ СЛУЖБИ
Контрольна робота з предмету
тАЬРЖсторiя держави та права зарубiжних краiнтАЭ
Тема 8. Буржуазнi реформи 1860-1870 рокiв в Росii
Виконав:
студент групи ПБЗ 14
Якiменко РЖгор
РЖрпiнь 2003
1. Селянська реформа 1861 року. Змiни в правовому положеннi селян.
У першiй половинi XIX ст. сформувались соцiально-полiтичнi передумови для буржуазних реформ у Росii. Крiпосне право стримувало розвиток ринку i селянського пiдприСФмництва.
Кримська вiйна стимулювала швидкий розвиток промисловостi, поразка у вiйнi показала неефективнiсть соцiальноi i економiчноi системи в Росii. За перiод з 1856 до 1860 р. в Росii виникаСФ така кiлькiсть акцiонерних компанiй, яка перевищуСФ iх чисельнiсть за попереднi двадцять рокiв.
Кризова ситуацiя проявилась у збiльшеннi кiлькостi селянських повстань i революцiйного руху.
У лютому 1855 р. на престол вступив Олександр ii, який у березнi 1856 р. виступив з промовою перед верхiвкою дворянства в Москвi. Говорячи про звiльнення селян, вiн сказав: "набагато краще, щоб це вiдбулося зверху, нiж знизу". Пiсля цього зявилася велика кiлькiсть проектiв i пропозицiй про вiдмiну крiпосного права.
19 лютого 1861 р. iмператор затвердив ряд законодавчих актiв щодо конкретних положень селянськоi реформи. Були прийнятi центральне й мiiеве положення, у яких регламентувався порядок i умови звiльнення селян i передачi iм земельних надiлiв, iх головними iдеями були: селяни отримують особисту свободу, до завершення викупноi угоди з помiщиком земля переходила в iх користування. Надiлення землею здiйснювалось за, добровiльною домовленiстю помiщика i селянина: перший не мiг давати земельний надiл менше нижчоi норми, встановленоi мiiевим положенням, другий не мiг вимагати надiлу бiльше, максимальноi норми, передбаченоi в тому ж положеннi. Уся земля в 34 губернiях подiлялась на три категорii: нечорноземна; чорноземна i степова. Кожна група подiлялась на декiлька мiiевостей iз урахуванням якостi грунту, чисельностi населення, рiвня торговельно-промислового i транспортного розвитку. Для кожноi мiiевостi встановлювались своi норми (вища .i нижча) земельних надiлiв. Передбачалось безвикупне видiлення тАЬподарункових надiлiвтАЭ розмiри яких могли бути меншi мiнiмальних, встановлених у положеннi.
Подушний надiл складався з садиби i орноi землi, пасовищ i пустирiв. Землею надiлялись тiльки особи чоловiчоi статi.
Власнiсть на землю зберiгалась за помiщиком аж до здiйснення викупноi угоди, селяни на цей перiод мали право тiльки користуватися надiлом, залишаючись "тимчасово зобовязаними".
Викупний договiр мiж помiщиком i селянською общиною затверджувався мировим посередником. Садибу можна було викупити в будь-який час, польовий надiл зi згоди помiщика i всiСФiобщини. Пiсля затвердження договору всi вiдносини сторiн (помiщик - селянин) припинялись, i селяни ставали власниками.
СубСФктом власностi в бiльшостi регiонiв ставала община,, у деяких районах - селянський двiр. В останньому випадку селяни одержували право спадкового розпорядження землею.
Селяни одержували право займатися торгiвлею, засновувати пiдприСФмства, вступати в гiльдii, звертатися в суд на рiвних пiдставах з представниками iнших станiв, вступати на службу.
Селяни платили викуп за садибну i польову землю. При цьому 25 % викупноi суми вони платили готiвкою при здiйсненнi викупноi угоди, решту суми помiщики одержували iз скарбницi (грошима i цiнними паперами), ii селяни повиннi були разом з процентами виплачувати на протязi 49 рокiв. Полiцейський i фiскальний апарат уряду повинен був забезпечити своСФчаснiсть цих виплат. Для кредитування реформи були створенi Селянський i Дворянський банки.
У перiод "тимчасовоi зобовязанбстi" селяни залишались вiдокремленими в правовому .вiдношеннi станом. Селянська община звязувала своiх членiв круговою порукою: вийти з общини можна було, тiльки виплативши половину боргу, що залишався, i..при гарантii, що другу половину виплатить община.. Можна було пiти з общини знайшовши собi замiну. Община могла прийняти, рiшення про обовязко-вий викуп землi. Збори общини вирiшували сiмейнi розподiли землi. Волоснi збори вирiшували квалiфiкованою бiльшiстю питання про замiну общинного землекористування .iндивiдуальним, розподiл землi на постiйнi спадковi частини, про передiл, вилучення iз общини iiчленiв.
Староста був фактичним помiчником помiщика, (в перiод тимчасового зобовязаного iснування), мiг накладати на винних штрафи або
пiддавати iх арешту.
Волосний суд вибирався на один .рiк i вирiшував незначнi майновi спори, а також незначнi проступки.
Негативними наслiдками реформи стало наступне, надiли, селян зменшились порiвняно з дореформними, а платежi, (порiвнюючи зi старим оброком) виросли, община фактично втратила своi права на користування лiсами, луками, i водоймами, селяни залишались вiдокремленим станом.
2. Земська i мiська реформи.
Мiське управлiння дореформенний перiод будувалось у повнiй вiдлов i днортi з системою крiпосницького господарювання. Центральною фiгурою, в управлiннi на мiiях залишався помiщик, який зосереджував.. в своiх руках, економiчну, адмiнiстративно-судову i п?/p>