Буржуазнi реформи 1860-1870 рокiв в Росii
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?лiтичну владу над своiми селянами.
На губернському рiвнi, головною осооою в системi мiiевого управлiння був губернатор. Наказом 1837 р. губернатори надiлялись широким колом повноважень: полiцейськими, наглядовими, адмiнiстративними, господарськими та iн.
Наступне мiiе пiсля губернатора займав губернський, керiвник дворянства, який виконував рiзнi полiцейськi, слiдчi, опiкунськi й iншi функцii. Повiтовий керiвник дворянства очолював. Апарат повiтових чиновникiв.
Дореформена система мiiевого управлiння виражала переважно iнтереси дворянсько-помiщицького класу.
Проведення селянськоi реформи вимагало невiдкладноi перебудови системи мiiевого управлiння. Пiд чаiiСФi реформи уряд намагався створити неоохiднi умови для збереження влади в руках дворян -помiщикiв. У березнi 1863 р. спецiально створена комiсiя пiдготувала остаточнi проекти положення про земськi установи i тимчасовi правила для них.
Компетенцiя земських органiв обмежувалась виключно межами мiiевого iнтересу i мiiевого господарства. З самого початку земськi установи проектувалися як мiiевi i громадськi, якi не мали своiх виконавчих органiв i проводили своi рiшення через полiцейський i бюрократичний апарат держави.
Держава повинна була здiйснювати жорстокий контроль за дiяльнiстю земств. Губернатор у семиденний строк мiг накласти вето на будь-яке розпорядження земського органу, для мiнiстерства внутрiшнiх справ цей строк був значно збiльшений.
1 сiчня 1864 р. було затверджено "Положення про губернськi i повiтовi земськi установи". На них покладалось: завiдування капiталом, майном i грошима земства; утримання земських споруд i шляхiв сполучення; взаСФмне земське страхування майна; пiклування про розвиток мiiевоi торгiвлi i промисловостi; санiтарнi заходи, участь у господарських вiдносинах у галузi охорони здоровя i освiти.
Законом передбачалось створення трьох виборчих курiй:
- курii повiтових землевласникiв, яка складалась переважно з дворян-помiщикiв, для участi у якiй вимагався високий майновий ценз. Повiтовi землевласники з меншим цензом брали участь у виборах через уповноважених;
- мiськоi курii, учасники якоi повиннi були мати купецьке свiдоцтво або пiдприСФмство певного розмiру;
- сiльськоi курii, в якiй не був встановлений майновий ценз, але була введена система трьохступiнчатих виборiв: селяни, зiбравшись на волоснi збори посилали своiх виборщикiв на збори, якi обирали земських гласних.
Земськi збори й земська управа (виконавчий орган, який складався з голови i двох членiв) обирались на три роки. Губернськi земськi збори обирались членами повiтових зборiв. Голова повiтовоi управи затверджувався на посадi губернатором, голова губернськоi управи - мiнiстром внутрiшнiх справ.
16 липня 1870 р. було затверджено "Мiське положення", яке закрiпило систему органiв мiського громадського управлiння: мiськi виборчi збори i мiську думу з мiською управою - виконавчим органом Думу i управу очолювала одна особа - мiський голова, який затверджувався на посадi губернатором або мiнiстром внутрiшнiх справ.
Усi мiськi виборцi вiдповiдно до майнового (податного) цензу подiлялись на три групи, кожна з яких вибирала третину гласних у мiську думу. Брати участь у виборах мали право особи, якi досяглi 25-рiчного вiку, володiли нерухомим майном, промисловими чи торговельними пiдприСФмствами, а також тi, якi займались дрiбною торгiвлею. Не брали участi у виборах особи, якi були ранiше засудженi, знятi з займаноi посади, позбавленi духовного сану, а також тi, що знаходились пiд слiдством. Юридичнi особи i жiнки брали участь у виборах через представникiв. Голосування було таСФмним.
Дума i управа обирались на чотири роки, половина складу управи переобиралась через кожнi два роки. Мiський голова мiг призупинити рiшення управи. Розбiжностi мiж думою i управою вирiшував губернатор.
Встановлювалась максимальна кiлькiсть осiб нехристиянського вiросповiдання, якi входили до складу управи - не бiльше однiСФi третини. Мiським головою не могла бути особа СФврейськоi нацiональностi.
У компетенцiю мiськоi думи входили питання: про призначення виборних посадових осiб, встановлення мiських зборiв, встановлення правил щодо завiдування мiським майном, набуття нерухомого майна в мiстi, позики.
Як i земськi органи, органи мiського самоуправлiння значною мiрою залежали вiд державних бюрократичних i полiцейських установ. Разом з тим, створення нових органiв самоуправлiнняЧiприяло становленню громадсько-полiтичного i культурного життя, допомагало торговельно-промисловому розвитку росiйських мiст.
3. Судова реформа 1864 року.
Структуру дореформеноi судовоi системи утворювали рiзнi органи, якi склались iсторично i робили ii складною i заплутаною. Судовi функцii виконували i адмiнiстративнi органи -губернськi правлiння, органи полiцii та iншi.
Розгляд справ у всiх судових iнстанцiях був закритим. На дiяльнiсть суду сильний тиск здiйснювали рiзнi адмiнiстративнi органи, органи полiцii провадили слiдства i виконували вироки, крiм того, могли брати на себе i судовi функцii по маловажливих" справах.
У листопадi 1864 р. були затвердженi i вступили в силу основнi акти судовоi реформи: Статут кримiнального судочинства. Статут про покарання, якi накладаються мировими суддями.
Створювались двi судовi системи: мiiевi i загальнi суди. До мiiевих належали волостнi суди, мировi суддi i зiзди мирових суддi