Буржуазнi реформи 1860-1870 рокiв в Росii
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
в, до загальних - окружнi суди, якi створювались для декiлькох повiтiв, судовi (за цивiльними i кримiнальними справами) палати, якi розповсюджували свою дiяльнiсть на декiлька губернiй чи областей, i касацiйнi (за цивiльними i кримiнальними справами департаменти Сенату. "ада цих судiв розповсюджувалась на всi сфери, крiм тих, де дiяла юрисдикцiя духовних, вiйськових,, селянських судiв.
Реформа судовоi системи закрiпила новi принципи: вiддiлення суду вiд адмiнiстрацii, створення сулу загального для всiх станiв, рiвнiсть всiх перед судом, незмiннiсть суддiв i слiдчих, прокурорський нагляд, виборнiсть (мирових, суддiв i присяжних засiдателiв).
Пiд час пiдготовки i проведення реформи, були створенi новi iнститути присяжних засiдателiв i судових слiдчих, реорганiзована дiяльнiсть старих. Змiнились функцii прокуратури - пiдтримання обвинувачення в судi, нагляд за дiяльнiстю судiв, слiдством i мiiями позбавлення волi.
Формування принципiв змагальностi в судовому процесi покликало створення нового спецiального iнституту - адвокатури (присяжних повiрених).
Для посвiдчення дiлових паперiв, оформлення угод та iнших актiв засновувалась система нотарiальних контор у губернських i повiтових мiстах.
В основу перетворень реформи 1864 р. був покладений принцип розподiлу властей: судова влада вiддiлялась вiд законодавчоi, виконавчоi, адмiнiстративноi. Проголошувалась рiвнiсть всiх перед законом.
Мировi суддi, обирались повiтовими земськими зборами i мiськими думами. Достатньо високий майновий i освiтнiй ценз практично закривав доступ на дану посаду представниками нижчих класiв. Крiм того, праця мирового суддi не оплачувалась.
Зiзди мирових суддiв розглядали касацiйнi скарги i протести, а також приймали остаточне рiшення у справах, якi розпочали дiльничнi мировi суддi.
Мировий округ включав, як правило, повiт i мiста, якi в нього входили. Округ подiлявся на мировi дiльницi, у межах яких дiяли мировi суддi.
Закон визначав сферу юрисдикцiю мирових суддiв: iм були пiдсуднi справи про менш тяжкi злочини i проступки, за якi передбачались такi санкцii, як арешт до трьох мiсяцiв, увязнення на строк до одного року i штраф на суму до 300 крб.
У цивiльно-правовiй сферi на мирових суддiв покладався розгляд справ щодо особистих зобовязань i договорiв (на суму до 300 крб.), а також справ, повязаних з вiдшкодуванням шкоди на суму до 500 крб., позовiв про образу i справ про встановлення прав на володiння.
Окружнi суди засновувались на декiлька повiтiв i складались iз гр-лови i членiв суду. Новим iнститутом, введеним реформою на рiвнi першоi ланки загальноi судовоi системи (окружних судiв), були присяжнi засiдателi. Закон пiдкреслював, що вирок винесений судом за участю присяжних засiдателiв, СФ остаточним.
При окружних судах засновувався iнститут слiдчих, якi здiйснювали пiд наглядом прокуратури попереднСФ розслiдування злочинiв, на закрiплених за ними дiльницях.
Судовi палати розглядали справи щодо скарг i протестiв на вироки окружного суду, а також справи про посадовi i державнi злочини по першiй iнстанцii.
Касацiйнi департаменти Сенату розглядали скарги i протести на порушення "прямого змiсту законiв", прохання про перегляд за новими обставинами вирокiв, що вступили в законну силурi справи про службовi злочини (в особливому порядку судочинства). Департаменти Сенату були касацiйними органами для, всiх мiiевих i загальних судiв Росii i могли розглядати будь-яку справу, яка була вирiшена в нижчих iнстанцiях з порушенням встановленого порядку.
Незважаючи на свiй буржуазний радикалiзм, судова реформа з самого початку несла на собi ряд пережйтiсiв минулого. Обмеження компетенцii суду присяжних, особливий порядок судочинства щодо посадових осю, недостатнiй захист суддiвськоi незалежностi вiд адмiнiстрацii - все це послаолювало ефективнiсть проведеноi .реформи. Нiчим не обмежене право мiнiстра юстицii призначати суддiв, не вдаючись при цьому до пояснень, стало одним iз головних способiв тиску адмiнiстрацii на судовi органи.
Вiддання державних чиновникiв до суду здiйснювалось постановами iх керiвництва, а не за рiшенням суду. Присяжнi засiдателi усувались вiд розгляду справ, якщо мали полiтичний характер. Цi та iншi вилучення iз загального судового порядку поступово готували грунт коктрреформ, якi були здiйсненi пiзнiше.
Використана лiтература:
- Всеобщая история государства и права. Под редакцией К. И. Батыра, М., Былина, 1995.
- Страхов М.М. РЖсторiя держави i права зарубiжних краiн. : Харкiв. Право, 1999.
- Шевченко О.О. РЖсторiя держави i права зарубiжних краiн. К.: Вен турi, 1995. стр. 92-95
- Федоров К.Г. РЖсторiя держави i права зарубiжних краiн. К.:1994 стр. 8-29.
- Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. М.: Юристъ, 1995, стр. 23-58.
- Макарчик В.С. РЖсторiя держави i права зарубiжних краiн. К.:2000, стр. 19-25.
- Мудрак РЖ.Д. РЖсторiя держави i права зарубiжних краiн. РЖрпiнь, 2001. Ч.1. стр. 18-