Буковинське народне віче
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ч, Микола Спинул, Ілля Семака, Степан Смаль-Стоцький; крайового сейму: Осип Бурачинський, о.Теофіл Драчинський (заступник голови крайового сейму), Теодор Іваницький, Тодор Левицький, Юрій Лисан, Омелян Попович; уповноважені від політичних партій, зокрема від: а) Національно-демократичної -д-р Микола Драгомирецький, Омелян Іваницький, Володимир Федорович; б) Народої - д-р Клавдій Білинський, д-р Мирон Кордуба, д-р Роман Цегельський; в) Соціал-демократичної - Гриць Андріящук, Осип Безпалко, Володимир Сороневич; г) Радикальної - Іларій Карбулицький.
Нараду у Львові відкрив голова У.П.Р. депутат парламенту д-р Євген Петрушевич. Він інформував присутніх, що був у цісаря й сповістив йому, що українці Галичини до складу планованої польської автономної держави на своїй рідній землі не підуть, а створять свою власну автономну українську державу.
Євген Левицький запропонував створити вищий орган такої української держави - Українську Національну Раду (У.Н.Р.) і зачитав підготовлений проект її Статуту. Після його затвердження У.Н.Р. проголошено Українською Конституантою (Установчими Зборами).
У Статуті визначалися права й обовязки У.Н.Р. (у т.ч. законодавчі й адміністративні повноваження), її склад ( за тим же принципом, за яким скликано Конституанту), територія: Східна Галичина, північно-західна частина Буковини з містами Чернівці, Сторожинець, Серет та північно-східна частина Угорщини (українське Закарпаття). "Ся українська територія уконституйовується отсим як Українська держава та рішаєсь поробити приготовчі заходи, щоби сю постанову перевести в життя", - говорилося у Статуті. Далі у ньому закликалося представників національних меншин (у т.ч. євреї визнавалися як окрема нація) звернутися до У.Н.Р., вказати свою чисельність і національні потреби, обіцялося підготувати конституцію, сформувати законодавчі й виконавчі органи влади з відповідним пропорційним національним представництвом, висловлювалося бажання направити своїх представників на майбутню Мирну конференцію [3. -1918.-25жовт.].
У ході обговорення Статуту виступали від Буковини М.Василько та інші представники. Було вирішено, що створювана Західноукраїнська держава буде у складі федеративної Австрії. Але представники соціал-демократії Галичини й Буковини стояли на позиції негайного приєднання західноукраїнських земель до України. Через це вони участі в обговоренні не брали. Було вирішено, що віденська й буковинська делегації (із Закарпаття не прибула) за місцем діяльності їх членів творять окремі філіали У.Н.Р. і діють від її імені.
На другий день 19 жовтня в залі Народного Дому у Львові за участю членів Конституанта й численної публіки (у т.ч. селян та інтелігенції з Буковини) голова У.Н.Р. Є.Петрушевич урочисто оголосив про створення Західноукраїнської автономної держави у складі Австро-Угорщини. Присутні вітали це повідомлення вигуками "Слава!" та співом національного гімну "Вже воскресла Україна" (замість "Ще не вмерла Україна").
Після цього представник галицьких соціал-демократів Микола Ганкевич зачитав альтернативну резолюцію про необхідність приєднання всіх українських земель Австро-Угорщини до Великої України, здійснення радикальних економічних і соціальних реформ. Проте ця резолюція підтримувалася тоді небагатьма. Гетьман П.Скоропадський в умовах назрівання революцій в Австро-Угорщині та Німеччині й неминучої втрати підтримки з їх боку переорієнтовувався тоді на білогвардійську Росію. Західноукраїнські провідні кола побоювалися, що він віддасть під зверхність Росії не тільки Східну, але й приєднану Західну Україну. Зібрання закінчилося знову співом "Вже воскресла Україна" та "Не пора" [3, -1918. - 25 жовт.].
Повернувшись зі Львова, члени буковинської делегації 24 жовтня створили в Чернівцях Український Крайовий комітет як складову частину У.Н.Р. у кількості понад ЗО осіб. На першому засіданні 25 жовтня його головою було обрано відомого українського педагогічного й громадського діяча Омеляна Поповича, заступником голови - професора гімназії Агенора Артемовича, секретарем - економіста Михайла Литвиновича. Різні комісії Комітету очолили Г.Лисинецький, О.Безпалко, М,Кордуба, Р.Цегельський та ін. Крайовий комітет вирішив скликати на 3 листопада крайове віче з метою визначення долі української частини Буковини в дусі рішень львівської Конституанта.
Бачачи активізацію зусиль українців у справі їхнього національного самовизначення, прибуття на Буковину 9 жовтня з України відділів українських січових стрільців, провідні румунські кола краю на чолі з великим землевласником із Сторожинця Лнку Флондором провели 27 жовтня в Чернівцях збори Румунської національної ради, оголосили їх "конституантою", а усю територію Буковини - "румунською землею", яка повинна обєднатися з Банатом і Трансільванією в одну румунську область. Це викликало різку критику з боку української громадськості, зокрема студентства, яке на своїх зборах 28 жовтня засудило ці неправомірні посягання на українську частину краю [10, с. 49-51].
Крайовий комітет вирішив у звязку з цим провести не звичайне, а розширене крайове віче українців, закликавши зявитися масово представників від кожного населеного пункту. Але події розвивалися лавиноподібне. У проміжку часу з 19 жовтня до 3 листопада закінчилася Перша світова війна, Австро-Угорщина потерпіла поразку й розпалася на окремі національні державні утворення; керівництво Західноукраїнської держави 1 листопада захопило владу у Ль?/p>