Швидкiснi здiбностi школярiв та методика iх розвитку
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?кладну картину: спритнiсть маСФ рiзнi форми прояву, вiковi змiни тимчасових показникiв кожноi з них проходять нерiвномiрно i неоднаково у хлопчикiв i дiвчаток.
Так, швидкiсний час руховоi реакцii в руховi кистi вже у 911-рiчному вiцi стають близькими до показникiв дорослих, а у 1314 рокiв школярi досягають того ж у рухах плечей, стегна, гомiлки i стопи. Темп руху з роками збiльшуСФться нерiвномiрно. Найбiльш значне збiльшення вiдзначаСФться у 79 рокiв. У 1011 рокiв рiчний прирiст частоти руху деякою мiрою знижуСФться, в 12 13 рокiв знову збiльшуСФться, в 1416-рiчних прирiст сповiльнюСФться i СФ незначним в 16 рокiв. У вiцi 710 рокiв у хлопчикiв темп руху вищий, нiж у дiвчаток, а у вiцi 1314 рокiв вищий у дiвчат.
Для практики роботи у школi, планування динамiчноi пiдготовки велике значення маСФ облiк закономiрностей змiни швидкiсних показникiв у швидкому бiговi.
Загальна задача у вихованнi швидкiсних здiбностей у шкiльному . вiцi полягаСФ в реалiзацii можливостей спрямованого розвитку iх згiдно вимог життСФвоi практики i закономiрностей всебiчного удосконалення рухових якостей, забезпечення при цьому мiнiмiзацii часу екстрених рухових реакцiй i рухiв, здiйснюваних iз максимальною швидкiстю. На уроках легкоi атлетики ця задача конкретизуСФться у рядi окремих задач, повязаних з програмними вимогами по виконанню основних загальнодоступних нормативiв у швидкiсних i швидкiсно-силових вправах (бiг на короткi дистанцii, стрибки, метання).
3. Особливостi методики розвитку швидкiсних здiбностей у молодшому шкiльному вiцi
Першi сенситивнi перiоди, особливо сприятливi впливу на швидкiснi здiбностi, в шкiльному вiцi припадають на 79, 911 рокiв. Разом iз тим недостатнiй рiвень розвитку сили i витривалостi обмежують можливостi дiтей до проявiв спритностi, якi", повязанi з перемiщенням всього тiла у просторi. Основний напрям у розвитку здiбностей, якi розглядаються, полягаСФ у зменшеннi часу простоi руховоi реакцii, пiдвищеннi швидкостi виконання рухiв окремими дiлянками тiла, а також пiдвищеннi швидкiсних здiбностей i конкретних рухових дiй.
У ролi засобiв краще всього використовувати вправи, якi вимагають реакцii на ранiше обумовлений сигнал (звуковий, зоровий, пiдштовхуючий), швидких локальних рухiв i короткочасних перемiщень.
Скороченню часу простих рухових реакцiй сприяСФ багаторазове виконання вправ з вираженим моментом реагування, суворо визначеним дiям на стартовий чи iнший санкцiонуючий сигнал вправи на швидкiсть реагування.
Виконання вправ на швидкiсть реагування проводиться як повторне реагування на сигнал, що раптово зявляСФться, чи змiну оточуючоi ситуацii. У молодших класах швидке реагування знаходить своСФ застосування в iграх i рiзних завданнях. Методичною умовою ефективностi цiСФi вправи СФ перш за все зосередження оперативноi установки того, хто виконуСФ вправи, не на чекання сигналу до дii, а на моментальнiй вiдповiдi (реагуваннi) дiСФю.
До скорочення часу реагування приводить i виконання вправ на швидкiсть реагування в полегшених умовах (наприклад, стартових положень), а також методичний прийом, заснований на тiсному звязку мiж бистротою реакцii i здiбнiстю розрiзнити мiкроiнтервали часу. Суть цього прийому у виконаннi завдань iз самооцiнкою часу реагування i моментальним спiвставленням його з обСФктивно зареСФстрованими результатами. Для пiдвищення швидкостi виконання рухiв окремими дiлянками тiла i в конкретних рухових дiях (умовах) використовуються методи суворо регламентованих вправ. РЖз методiв суворо регламентованих вправ застосовуСФться повторний повторне вiдтворення дiй iз максимальною або близькою до граничноi швидкостi в кожному iз повторень. При пiдборi засобiв слiд вiддавати перевагу вправам з вiдносно простою структурою, спрямованим на пiдвищення частоти рухiв. Це рiзнi стрибковi вправи, не перенавантаженi рухи руками i ногами. У дiтей рухи рук досягають найбiльшоi спритностi у вправах з предметами (кидки, ловля, перекладання i т.п.). Метод повторного виконання вправ iз максимальною i субмаксимальною швидкiстю характеризуСФться такою регламентацiСФю:
- тривалiсть виконання вправ зумовлюСФться здiбнiстю виконувати вправи без зниження швидкостi (темпу) i обмежуСФться 3 6-секундним перiодом;
- iнтервали вiдпочинку повиннi забезпечити вiдновлення оперативноi працездатностi до рiвня, який дозволяСФ виконувати дii у наступному намаганнi без зниження швидкiсних параметрiв, скла дають 23 хв.;
- кiлькiсть повторень не бiльше 45 разiв у початкових класах зумовлюСФться здiбнiстю повторно вiдтворити рухи без зниження швидкiсних параметрiв.
Методи суворо регламентованих вправ у процесi виховання швидкiсних здiбностей велике значення мають у середньому i старшому шкiльному вiцi. У молодшому шкiльному вiцi перевагу слiд вiддавати методам гри i змагання^ якi забезпечують бiльш високий емоцiйний пiдйом, так необхiдний для вияву максимальноi спритностi. При пiдборi iгор i використаннi елементiв змагання на уроцi фiзкультури слiд враховувати спрямованiсть застосування гри, вiдповiднiсть вiковим особливостям фiзичного розвитку, iнтенсивнiсть i довготривалiсть гри, загальне навантаження.
У ролi засобiв для розвитку швидкiсних здiбностей у молодших школярiв можна використати вправи з великим мячем, вправи з малим мячем, метання малого мяча на дальнiсть, рiзнi види стрибкiв, завдання з бiгом (про цi вправи докладно у вiдповiдних роздiлах навчанн?/p>