Чумацький промисел
Информация - История
Другие материалы по предмету История
iх називали в тi часи, були вiдомi на пiвночi тогочасноi Украiни всi до одного. Оскiльки тут чумацький промисел вели гуртом. У декого з них було вiд тридцяти до пятдесяти волiв, а в декого при цьому в наймi ще було i десятин 100 чи 200 землi, знята на вiдкуп винокурня, лiс, дiлянка на винному вiдкупу, осiб тридцять робiтникiв та ще й тисяч сто асигнацiями чистогану. У XVIII столiттi на Украiнi були слободи, що налiчували до 3000 i бiльше осiб чумакiв. В цих селах, як говорив сучасник, не було жодного плуга й жодноi борони. По господарськiй частинi чумаки цих слобод лише заготовляли сiфно на зиму волам, а iх жiнки доглядали корiв та вiдгодовували птицю.
Цi чумаки вважали за сором для себе виорати i засiяти хоча б одну десятину землi. Лише iх дружини скопували невеличкi клаптики землi, де саджали динi, кавуни та iншу городину. З кожним роком чумацтво цих слобод ставало все заможнiшим i заможнiшим, i дивилось на своСФ ремесло вже лише з точки зору прибутку. Багато з них переставали ходити в далеку дорогу, а натомiсть, утримували в рiк вiд двадцяти до сорока наймитiв, яких вiдправляли з возами в дорогу, i лише вдома пiдраховували своi прибутки.
В цьому напрямку втрачалась старовинна самобутнiсть чумака, проте бiзнесовi справи у нього були на висотi. Як бачимо, чумацтво протягом столiть видозмiнювалось, змiнювались його самобутнi характер та принципи.
Чумацький промисел набув великого розмаху на Черкащинi. Задихаючись вiд малоземення, селяни цього краю шукали рятунку у вiдходництвi. Особливо багато чумакiв проживало в районах мiст Звенигородки, Золотоношi, Лисянки, Чигирина. Розташоване на чумацькому шляху село Боровиця, що на Чигиринщинi у XVIII XIX столiттi було одним iз значних осередкiв чумацтва на Украiнi [3,20].
В першiй половинi ХРЖХ столiття численнi чумацькi валки iздили до Криму по сiль з Веремiiвки, Жовтина, Васютинець ( нинi села Чорнобаiвського району Черкаськоi областi) та з села Гельмязева, що на Золотонiщинi. За офiцiйними статистичними даними, лише в Золотонiшському повiтi на початку минулого столiття було зареСФстровано 2443 чумацьких фур.
Саме з цих повiтiв Черкащини рухались на одесу та Херсон чумацькi валки перевозячи туди пшеницю. Наявнi внашому розпорядженнi iсторичнi документи СФ в цьому переконливим свiдченням.
В серединi ХРЖХ столiття, коли солеторгiвля скоротилася удвiчi, чумаки за сезон перевозили 600 тисяч пудiв риби. В такий спосiб чумацький промисел оживляв економiчне становище в Украiнi. Хоч чумацтво по всiй Украiнi поступово занепадало, на Лiвобережнiй Черкащинi, зокрема на Золотонiщинi, воно ще тривалий час було одним iз основних промислiв. Чумакуванням у цьому краi займалися здебiльшого козаки i селяни, рiдше мiщани i крiпаки.
Останнiм чумаком Золотонiщини був Федiр Мигаль, жительсела Веремiiвки. Описав його художник Опанас Сластьон, який в 1878 роцi разом iз художником ПорфирiСФм Мартиновичем i Оленою Пчiлкою побували у Веремiiвцi [3,21].
Чоловiки на Золотонiщинi, за свiдченнями вищеназваних осiб, носли довгi запорiзькi чуби, вбиралися в старовиннi синi жупани з вишитими, монашками iз сусiднього монастиря закаврвшами та срiбними рiзнофiгурними фiбулами заствбками. Гостюючи у чумака Федора Мигаля,
Мартинович тi Пчiлка стали свiдками його розповiдi про останнiх чумакiв Веремiiвки, яких наприкiнцi 70-х рокiв ХРЖХ столiття залишилося три.
Чумакування, як промисел, в тi часи було нелегким з багатьох причин: примiтивна технiка далекого транспортування, невпорядкованiсть шляхiв i небезпечна дорога, бо мандрiвникiв усюди вичiкували розбiйники-грабiжники, аби поживитися добром чумака. До того ж, його всюди пiдстерiгали хвороби i найважливiша з них чума [1,33].
Сучаснi дороги далеко прогресивнiшi, та i сполучення мiж рiзними кiнцями Украiни набагато якiснiше, анi ж те, яке було в роки чумакування. Проте, незважаючи на це, чумакипересовувались вiдомими на той чаiумацькими шляхами. Що ж це шлях такий чумацький?
Чумацький шлях це торгово-вiзницький шлях, яким чумаки в XVI XIX столiттях возили сiль, а з Украiни хлiб та iншi сiльськогосподарськi продукти.
Одним iз найвiдомiших чумацьких шляхiв був Ромоданiвський. Це старовинний торгiвельний шлях. Довжина його 207 км. Проходив Ромоданiвський шлях Лiвобережною украiною з пiвночi на пiвдень через Ромни, Лохвицю, Лубни, Кременчук. Цей шлях був частиною великого шляху з Росii до Криму. Характерною особливiстю Ромоданiвського шляху була порiвняно невелика кiлькiсть переправив через рiчки : вiн минав пiщанi мiiя i великi населенi пункти. До побудови залiзниць у 1860-80-i роки Ромоданiвський шлях був одним з найважливiших шляхiв[2,55].
Торговi шляхи пролягали не тiльки через украiнськi землi; чумацькi валки iздили в Бiлорусiю, Молдову, Польщу.
ВИСНОВКИ
Можна ще дуже багато розповiдати про чумацтво на Украiнi, але ми даною працею не претендуСФмо на вичерпнiсть, адже це надзвичайно широке i глибоке по своiй сутi питання.
Виникнення i розвиток чумацтва було одним iз проявiв втягування широких мас у ринковi вiдносини. Протягом чотирьох столiть з другоi половини XV столiття тобто з часу виникнення, i до кiнця ХРЖХ столiття, чумацький промисел належав в багатьох мiiевостях Украiни до найважливiших, пiсля землеробства i скотарства, занять сiльського населення.
Насамперед, чумацький промисел сприяв змiцненню торгiвельних вiдносин мiж окремими районами Украiни i сусiднiми територiями, зокрема, з РосiСФю.
Чумацтво в свiй час було найприбу