Чумацький промисел
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?графи вiдомого поета, разом з батьком, малий тарас бував у подорожi у Крим по сiль. Мандруючи, майбутнiй поет глибиннiше знайомився з тодiшнiм життям на Украiнi. Слухаючи розповiдi людей цих краiв, Тарас поринав у славнi минулi, наповненi героiзмом часи iсторii нашоi держави, що згодом яскраво проявилось у його поетичнiй та художнiй творчостi [4,96] .
Головною метою всiСФi торгiвлi, яку вели чумаки була кримська сiль, без якоi не могли обiйтися в жодному господарствi. Тому невипадково вона стала найосновнiшим продуктом чумацького промислу.
Окрiм солi чумаки перевозили свiжу i вялену рибу, чужоземнi товари (тканину, взуття, помаранчi, жiночi прикраси, дорогi вина тощо) , вiск, перетранспортовували збiжжя. Вiдомий народознавець Григорiй Данилевський у 1856 роцi вказував також на те. Що чумаки досить полюбляли брати на продаж в дорогу сушенi грушi, яблука, для чого в iх обiйстi були обладнанi спецiальнi сушарнi, а також рiзноманiтнi вироби з дерева та глини. Окрiм фруктiв, - наголошуСФ Данилевський, - чумаки, вирушаючи в дорогу, вантажать на своi хури рiзнi деревянi вироби, яких особливо бракуСФ в усiх безлiсих поселеннях на крайньому пiвднi, у херсонських та таврiйських степах, у Землi Вiйська Донського й по Азовському прибережжю. Цi вироби продають наборг та за грошi знову лiсовi повiти Харкiвськоi i Полтавськоi губернiй, особливо ж по Дiнцю й по Ворсклi. З деревяних виробiв беруть: колеса, вiдра, осi,кухлi, баклаги для води, ложки й цiлi складенi частини воза.
А ще... з чумаками вiдправляють на Дон i далi глиняний гончарний посуд. А в iнших, нарештi, мiiях чумаки забирають горiлку, мед, масло,сухарi,бакалiйнi товари та крам i у великiй кiлькостi вiдж пiвнiчних повiтiв Малоросii до пiвденних портiв хлiб, пшеницю, пшоно i лляне сiмя. Сiль вони передають у другi руки й виручають значно менший бариш. На пiвднi ж вони iдуть не завжди з вантажем,а частiше порожняком через труднощi знайти весною вантаж пiд усi вози та через власну безтурботнiсть. Не знаючи цiни хлiба, льону, посуду i деревяних виробiв на пiвднi, вони ризикують менше. Та iнодi i по сiль iдуть, не знаючи того, чи заготовлена вона в достатнiй кiлькостi на кримських озерах i лиманах i чи не доведеться чекати там, поки ii добудуть, або навiть повернутися порожнем.
З листування запорозьких старшин, що черпаСФмо з творiв вiдомого украiнського iсторика та народознавця Скальковського, досить прекрасно видно, що з Криму та Туреччини, люди, якi займалися чумацьким промислом вивозили ще зброю, свинець, кiнську зброю та iншi предмети [2,23] .
Отже, у 30-50 роках ХРЖХ столiття, коли солетогрiвля скоротилася удвiчi, чумаки за сезон ( з квiтня по жовтень) перевозили 60-80 млн. пудiв рiзноманiтних вантажiв, у тому числi 25-40 млн. пудiв хлiба на експорт. Прибуток вiд проданого товару чумаки здебiльшого вкладали в транспорт : купували вози та воли. За кiлька рокiв чумак, що вийшов перший раз парою волiв мав уже до десяти пар, а потiм збiльшував iх iнодi до ста пар.
Роздiл 2. Транспорт. Чумацькi слободи та шляхи
Характеризуючи рiзнi сторони функцiонування чумацтва, слiд, безумовно, зосередити увагу на тому моментi, як транспорт чумака.
Для перевезень чумаки використовували важкi вози-мажi, запряженi волами. На пароволову мажу можна було вантажити до 60 пудiв солi ( за старими росiйськими мiрками 1пуд= 40 фунтам, тобто 16, 38 кг.
Мажа це чумацький вiз, призначений для перевезення вантажiв на великi вiдстанi. Мажа мала глибокий сферичний кузов, який був пристосований для перевезення насипних вантажiв (викладався лубом чи випалювався з липового кряжа. Для того, щоб збiльшити рiвновагу мажi i запобiгти ii перекиданню, використовувалися спецiальнi розпорки-люшнi. Нижнiм кiнцем люшнi надягалися на осi, а iхнi верхнi кiнцi крiпилися до воза. Крiм того, мажа споряджалася мазницею з дьогтем для змащування осей та важницею жердиною-важелем для вiдважування застряглого воза. Для транспортування мажi застосовувались парнi запряжки волiв. Вантаж на мажi накривали просмоленою воловою шкiрою [1,33] .
Воли це перша турбота чумака, адже без них чумацтво на мало нiякого сенсу, оскiльки саме за допомогою виключення iх тягловоi сили вiдбувалося перевезення чумаками товарiв. У тi часи вони були незамiннi у всiй Малросii i як робоча сила для хлiборобства та перевезення вантажiв, i як предмет торгiвлi. Нiщо не могло зрiвнятися тодi з витривалiстю власне чумацьких волiв.
Перший снiг приковував чумака до мiiя. РЖ саме з цiСФi пори в нього була одна думка вiдгодувати волiв на весну. Годував iх чумак сам, або ж вiддавав на винокурню, на вiдгодiвлю бардою ( барда це рiдина, рештки вiд хлiбного вина, що у виглядi киселю витiкали у особливий чан щоденно в тогочасних винокурнях, i за допомогою якоi гарно вiдгодовувались чумацькi воли). Головне у цю пору року для чумака було прилаштувати волiв на вiдгодiвлю, а все iнше йому було байдуже. Проте, звичайно, були i винятки.
Не всi чумаки сидiли взимку без дiла. Нахили для збiльшення капiталу охоплювали декого i з iхнього брата. Були й такi, що тримали по тридцять пар волiв для чумакування, та ними ж пiсля повернення з дороги землю обробляли, тримаючи спецiально для сiльськогосподарських робiт найманцiв. У таких чумакiв i грошовий обiг був набагато бiльший, та й кошти iшли в справу [4,63] .
В тогочаснiй Украiнi iснували навiть цiлi чумацькi слободи, тобто такi поселення, де селяни переважно займалися чумацьким промислом, або як ще називали, вiзництвом. Цi чумацькi гнiзда, як