Чинники формування суржику
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?ня цiлком лiтературноi росiйськоi мови (зовнi це особливо помiтно в закладах сфери обслуговування); якщо в радянський час в установах подiбного профiлю звичайно спiлкувалися росiйською лiтературною мовою в ii пiвденноросiйському варiантi або украiнсько-росiйським чи росiйсько-украiнським суржиком, то тепер такi ознаки мовлення дедалi бiльше характеризують перевiрку тiльки виконавцiв неквалiфiкованих робiт; в) у звязку з загальною демократизацiСФю суспiльного життя i зняттям редакторських обмежень рiзко активiзувалося вживання стилiзованоi форми суржику в художнiй творчостi, в розмовному жанрi естради (нерiдко в утрируванiй формi, вiдсутнiй у самiй живiй мовi, наприклад у Б. Жолдака: про iзвращенцьов, тАжякий, хоч полностью ослiпльонний своСФю нездоровою страстью, а все таки собрата прекратiть на время отношенiя к нiвСФстi).
Прогнозуючи майбутнСФ украiнсько-росiйського суржику, СФ пiдстави стверджувати, що: а)вiдбуваСФться поступовий перехiд частини носiiв суржику на спiлкування украiнською лiтературною мовою, i цей процес може бути вже незворотним; б) явище забруднення украiнськоi лiтературноi мови, неминуче при розширеннi кола носiiв i сфер використання будь-якоi лiтературноi мови, маСФ, звичайно тимчасового характеру; в) хвиля демонстративного захоплення суржиком у художнiй творчостi, втрачаючи свою епатажнiсть, неминуче пiде на спад; г) дальша ж доля конкуренцii мiж украiнською i росiйською лiтературними мовами, якi заповнюють нiшi мовноi комунiкацii, що вивiльняються вiд суржику, залежить уже вiд загального розвитку мовноi ситуацii в краiнi.
Явище украiнсько росiйського суржику стало привертати до себе увагу особливо з останньоi чвертi 19 сторiччя (наприклад особливостi мовлення персонажiв украiнськоi драматургii та критика з цього приводу сатиричне виведення М. Старицьким та iншими письменниками носiiв суржику уже як соцiальних типiв). В. Жаботинський. Констатуючи це явище як явну хворобу украiнськоi мови (1904), доходив висновку про ii занепад, умирання. У радянськi часи суржик трактували переважно як проблему культури мови (як украiнськоi, так i росiйськоi в Украiнi), говорилося про безграмотний суржик, обережнiше про начальствений суржик. З кiнця 1980-х рр. суржик вже стали вiдверто iнтерпретувати як неспростовний доказ глибокоi русифiкацii украiнськоi мови, говорити про колонiальний суржик. Значно активiзувалося творення i вживання похiдних цього слова: суржиковий, суржикiзацiя, суржикiзм, суржиконосiй та iншi. Саме визначення суржику щодо змiшаноi мови вiдоме з 1920-х рр.