Чехословаччина у 30- х рр. ХХ столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
х договорiв iз Польщею та Чехословаччиною. На вiдмiну вiд Польщi, яка пiдписала угоду "Про мирне розвязання суперечок", Чехословаччина не пiшла на пакт iз; Нiмеччиною. Вона пiдтримала висунуту ФранцiСФю iдею про укладання регiонального СхiдноСФвропейського пакту, в межах якого СРСР, Чехословаччина, Польща, Нiмеччина та прибалтiйськi краiни i Францiя як гарант угоди мали взяти на себе зобовязання про взаСФмодопомогу у випадку вибуху вiйни.
В липнi 1934 р. мiж СРСР i Чехословаччиною були встановленi дипломатичнi вiдносини, що сприяло укладанню-договорiв про торгiвлю i судноплавство, а також кредитних та iнших угод, якi створювали передумови для iстотного розширення економiчних звязкiв.
У березнi 1935 р. Нiмеччина, порушивши умови Версальського договору, запровадила загальну вiйськову повиннiсть. Разом iз Польщею вона заблокувала пiдписання: СхiдноСФвропейського пакту. Це змусило Чехословаччину слiдом за ФранцiСФю 16 травня 1935 р. пiдписати договiр про взаСФмну допомогу з СРСР. Договiр, однак, мiстив обмежувальне застереження, яке передбачало, що пiдтримка один одному буде надана лише тодi, якщо на помiч державi жертвi агресii прийде Францiя. Це, звичайно, знижувало ефективнiсть пiдписаного договору.
В черговий раз порушивши Версальський та Локарнський договори, 7 березня 1936 р. Нiмеччина ввела вiйська до Рейнськоi демiлiтаризованоi зони пiд приводом укладання-двостороннiх пактiв про ненапад iз сусiдами. Англiя i Францiя вiдмовилися вiд колективних дiй проти нацистськоi Нiмеччини, запропонованих СРСР, i взяли курс на досягнення угоди. Дипломатiя Чехословаччини, у свою чергу, стала також зондувати грунт для прямих переговорiв з А. Гiтлером.
Улiтку 1936 р. Нiмеччина та РЖталiя розпочали iнтервенцiю на пiдтримку фашистського путчу в республiканськiй РЖспанii. Англiя i Францiя зайняли позицiю "невтручання". Полiтика потурання агресору обСФктивно вела до зговору з ним, звичайно, за рахунок сусiдiв. Постало питання про Чехословаччину як самостiйну державу. Певна частина правлячих кiл краiни вбачали вихiд у радикальнiй змiнi зовнiшньополiтичного курсу краiни, досягненнi угоди з А. Гiтлером.
Демократично настроСФнi верстви чехословацькоi буржуазii i iхнiх полiтичних лiдерiв, у свою чергу, шукали компромiсу з Нiмеччиною, причому навiть цiною певного вiдходу вiд принципiв колективноi безпеки. Слiдом за приСФднанням Чехословаччини до англо-французькоi полiтики невтручання Бенеш вступив восени 1936 р. у таСФмнi переговори з емiсарами Берлiна про укладення двостороннього чехословацько-нiмецького договору. Вони не призвели до успiху, оскiльки Бенеш хоча й готовий був пiти на полiтичнi й економiчнi поступки Нiмеччини, але мав намiр зберегти в силi договори про взаСФмодопомогу, насамперед iз ФранцiСФю, на яку вiн продовжував беззастережно розраховувати, а також iз СРСР. Це не влаштовувало Гiтлера, що домагався якщо не розриву, то принаймнi ослаблення союзницьких зобовязань Чехословаччини. З iнiцiативи германськоi сторони на початку наступного року переговори були перерванi, тому що вони могли звязати iй руки при здiйсненнi плану знищення чехословацькоi республiки, що конкретно розроблялося Гiтлером
В умовах, коли загроза агресii проти Чехословаччини ставала дедалi реальнiшою, а правлячi кола краiни сподiвалися передусiм на пiдтримку своiх захiдних союзникiв, компартiя рiшуче виступила на захист республiки. У квiтнi 1936 р. на VII зiздi КПЧ була висунута програма дiй, яка передбачала задоволення основних соцiально-економiчних вимог трудящих, захист демократичних прав i свобод, забезпечення рiвностi всiх нацiй i народностей республiки, змiцнення спiвробiтництва з СРСР тощо.
В 1936 р. КПЧ виступила з iнiцiативою обСФднання профспiлкового руху, й осередки "червоних профспiлок" улилися до Чехословацького профспiлкового обСФднання. Комунiсти обстоювали послiдовне демократичне вирiшення нацiонального питання i вимагали вiд урядiв ужиття необхiдних заходiв щодо забезпечення цiлковитоi рiвноправностi нiмецькоi меншини в питаннях мови, освiти, культури та iн. Була також розроблена програма соцiально-економiчного й культурного розвитку Словаччини.
Комунiсти висунули гасло "Бiля стiн Мадрида йде битва за Прагу", яке дiстало широку пiдтримку серед прогресивних сил краiни. Створене Товариство друзiв демократичноi РЖспанii координувало збирання коштiв, закупiвлю зброi, медикаментiв, продовольства та iн. Бiльш нiж 2 тис. чехословацьких волонтерiв билися в iнтербригадах iспанськоi республiканськоi армii.
Незважаючи на невдоволення властей, чехословацька громадськiсть надавала значну матерiальну й моральну пiдтримку нiмецьким, австрiйським, угорським, польським, румунським, югославським емiгрантам найрiзноманiтнiших полiтичних поглядiв. Прага поряд iз Парижем i Москвою стала великим центром антифашистськоi емiграцii.
Таким чином, пiсля приходу до влади в Нiмеччинi в 1933 р. А. Гiтлера зовнiшньополiтична ситуацiя для Чехословаччини погiршилася. Проблема Судетськоi областi, в якiй панували настроi профашистськоi Судетськонiмецькоi партii, стала найголовнiшим питанням в зовнiшнiй полiтицi Чехословаччини. Хоча Чехословаччина пiдтримуСФ звязки з СРСР, однак вона продовжуСФ залежати вiд Францii, тому обираСФ полiтику невтручання в СФвропейськi справи.
Висновки
Таким чином, економiчна залежнiсть Чехословаччини вiд iноземних держав спричинила поширення свiтовоi економiчноi кризи