Чехословаччина у 30- х рр. ХХ столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? щодо подолання кризи. В 1931 р. був прийнятий закон про державну пiдтримку зовнiшньоi торгiвлi. За рахунок зниження податкiв, скасування боргiв та прямих дотацiй банки й промисловi корпорацii отримали з держбюджету необхiднi кошти.
Свiтова економiчна криза рiзко загострила монополiстичну боротьбу за ринки та сфери впливу. Нiмеччина, яка в 1931 р. уклала угоду з АвстрiСФю про митний союз, розглядала його як перший крок до встановлення не тiльки економiчноi, а й полiтичноi гегемонii в Центральнiй та Пiвденно-Схiднiй РДвропi. Однак пiд тиском Францii, яку пiдтримали Англiя та РЖталiя, ця угода була розiрвана. У свою чергу, Францiя висунула "план ТардьСФ", який передбачав економiчне обСФднання пяти краiн Дунайського басейну. Провiднiй краiнi "Малоi Антанти" Чехословаччинi вiдводилася головна роль в обСФднаннi. Нiмеччина, використовуючи полiтичнi суперечностi мiж СФвропейськими державами, перешкоджала створенню Дунайськоi федерацii.
Наприкiнцi 1933 - початку 1934 р. чехословацька промисловiсть стала поступово збiльшувати випуск продукцii. Однак новий, пiслякризовий економiчний цикл виявився iстотно деформованим. Криза перейшла в депресiю, що тривала аж до весни 1936 р. Слiдом за цим почалося економiчне пожвавлення, яке не привело до нового пiдйому виробництва. В 1937 р. навiть при гонцi озброСФнь обсяг промислового виробництва Чехословаччини лише наблизився до докризового (96,3%). Не припинився аграрна криза. Чехословацький експорт становив тiльки 40% вiд рiвня 1929 р. У другiй половинi 1937 р. пожвавлення було перервано новою кризою надвиробництва.
Отже, економiчна залежнiсть Чехословаччини вiд iноземних держав спричинила поширення свiтовоi економiчноi кризи на цю державу. Зовнiшньоекономiчна залежнiсть призвела до негативних наслiдкiв в економiцi та справила значний вплив й на суспiльно-полiтичне становище Чехословаччини.
2. Зовнiшньополiтичнi орiСФнтири Чехословаччини в серединi 30-х рр. ХХ ст.
Прихiд фашистiв до влади в Нiмеччинi ускладнив мiжнародне й внутрiшньополiтичне положення Чехословаччина. Активiзувалися виниклi в серединi 20-х рр. чеськi фашистськi органiзацii. Фашистсько-сепаратистськi елементи взяли гору в Словацькiй народнiй партii (заснована в 1918 р.). Прямими агентурами Гiтлера в Чехословаччина стала створена в жовтнi 1933 р. Судето-Нiмецька партiя на чолi з К. Генлейном. Погроза агресii фашистськоi Нiмеччини, зростання мiжнародного авторитету СРСР, тиск народних мас змусили уряд Чехословаччини в червнi 1934 р. визнати СРСР де-юре, а в травнi 1935 р., пiсля пiдписання франко-радянського договору про взаСФмну допомогу, укласти аналогiчний договiр iз СРСР. КПЧ, керуючись рiшеннями 7-го конгресу Комiнтерну, виступила iнiцiатором створення СФдиного народного фронту боротьби проти настання реакцii й погрози нацiональноi незалежностi.
Характерною рисою суспiльного життя Чехословаччини в роки кризи стала подальша поляризацiя полiтичних сил. Зростали лави партiй лiвоi та правоi орiСФнтацii. Так, з 1930 по 1932 рр. чисельнiсть КПЧ збiльшилася втроСФ. Зявилися право нацiоналiстичнi й вiдверто фашистськi партii. Нацiональна фашистська община, керована амбiцiйним генералом Р. Гайдою, тяжiла до правого крила аграрiiв, а Нацiональна лiга на чолi з колишнiм лiдером нацiонально-визвольноi партii РЖ. Стршибрним до нацiонал-демократiв. Однак, чеський фашизм не дiстав масовоi пiдтримки.
Помiтно поправiли традицiйнi чеськi полiтичнi партii. Посилилися позицii вiдверто сепаратистських течiй у партiях нацiональних меншин, насамперед у найчисленнiшiй з них Глiнкiвськiй словацькiй народнiй партii (ГСНП), яка робила ставку на нацiоналiзм та войовничий клерикалiзм.
Процес перегрупування полiтичних сил, що вiдбувався в серединi 30-х рокiв, спричинювався прагненням обох провiдних партiй аграрноi та нацiонал-демократичноi до авторитаризму. Краiна стояла перед альтернативою: або демократичним силам удасться зберегти мир i вiдвернути небезпеку втрати республiкою цiлiсностi, або право радикальнi сили мобiлiзуються, й iснування республiки опиниться пiд загрозою.
Пiдсумки виборiв свiдчили, що правi сили переоцiнили своi можливостi. Аграрна партiя залишалася найсильнiшою серед чеських та словацьких партiй. Нацiональне обСФднання отримало 5,6% голосiв виборцiв (17 мандатiв), Нацiональна фашистська община 2% (6 мандатiв). Судетськонiмецька партiя здобула 44 мiiя в парламентi, КПЧ 30. У Словаччинi Глiнкiвська партiя, утворивши Автономiстський блок, отримала 6,9 % голосiв i 22 мiiя в парламентi.
Президент Чехословаччини 21 листопада 1935 р. повiдомив лiдера аграрiiв i премСФр-мiнiстра М. Годжу про намiр подати у вiдставку i рекомендував на цю посаду Е. Бенеша. Незважаючи на маневри правих, 18 грудня бiльшiстю голосiв уже в першому турi президентом було обрано Е. Бенеша (18841948).
Реальну загрозу краiнам цього регiону РДвропи становило прагнення Англii й Францii домовитися з Нiмеччиною та РЖталiСФю в межах "пакту чотирьох". Запропонований iталiйським лiдером Б. Муссолiнi в березнi 1933 р. пакт передбачав навiть можливiсть ревiзii Версальськоi системи. Мiжнародне становище Чехословаччини iстотно ускладнилося.
На противагу "пакту чотирьох" СРСР на початку 1933 р. запропонував пiдписати загальний пакт про ненапад та конвенцiю про визначення поняття агресii. В липнi угода про визначення агресора була пiдписана мiж СРСР i Чехословаччиною, ЮгославiСФю i РумунiСФю.
Нiмеччина виступила з пропозицiСФю укладення двостороннi