Цицерон "Про державу"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ьки великоi порочностi найперших людей. Цицерон вбачаСФ таку найкращу форму держави у Римi, про це йдеться у другiй книзi. Це пояснюСФться тим, що Рим у консулах, сенатi та комiсiях досяг такого iдеалу таку думку також висловлював Полiбiй. На думку ж Цицерона в iнших державах тiльки окремi особи створювали державний устрiй на основi своiх законiв та установ. Рим же створений розумом не однiСФi людини, а багатьох мудрих людей впродовж багатьох вiкiв. Ще коли засновник Риму Ромул прийшов до влади, то зрозумiв, що за допомогою одноособовоi влади можна правити державою краще, якщо до цього виду влади приСФднати авторитет усiх найкращих громадян, мати iх опору, пiдтримку та захист у таких органах як рада чи сенат. Тому вiн i створив цi два органи. Римський народ досяг своСФi могутностi не випадково, а завдяки мудростi та старому порядку i не наперекiр долi.
Держава створюСФться не моментально i не однiСФю людиною i завжди прагне у своСФму розвитку до кращого устрою. Не мiцна доля народу, коли вона залежить вiд волi, права однiСФi людини. Якщо в державi немаСФ рiвномiрного розподiлу прав, обовязкiв та повноважень для того, щоб достатньо влади було у магiстратiв, достатньо впливу у радi найперших людей та достатньо свободи у народу, то цей державний устрiй не може зберiгатися тривалий час незмiнним. Усiм станам громадян повиннi надаватися однаковi рiвнi права. Якщо люди не згоднi зрiвняти майно, то хоча б права громадян однiСФi держави повиннi бути однаковими.
У державi, де влада народу найбiльша, може iснувати свобода. Якщо вiльний народ обере людей, щоб ввiрити iм себе, а вибере вiн якщо тiльки турбуСФться про своСФ благо, тiльки найкращих людей, - то благо держави безсумнiвно буде доручено мудростi найкращих людей. Якщо державою починаСФ правити багатство небагатьох, у яких вiдсутня мудрiсть, то така форма правлiння державою СФ найбiльш потворною, бо в нiй багатi люди вважаються найкращими.
У творi також висловлюються думки стосовно того, якими рисами повинен володiти справжiй правитель держави. Вiн повинен бути видатним, вченою людиною, мудрим, справедливим, красномовим, повинен розумiтися на правi, особливо на цивiльному. Мета правителя щасливе життя громадян. В управлiннi державою слiд виявляти мудрiсть, справедливiсть, хоробрiсть та витримку. Та держава стоiть мiцно доти, доки справляють пошану найпершiй людинi правителю.
Розмiрковуючи про державу, автор не може не торкнутися такого повязаного з нею явища як право. Право яке ми дослiджуСФмо, на думку автора, СФ те, що вiдноситься до громадянства, але не до природи. Якщо б сама природа для нас встановлювала права, усi люди керувалися би одними i тими ж законами, а однi i тi ж люди не користувалися би в рiзнi часи рiзними законами. Доблесть не терпить непостiйностi, а природа не терпить змiнюваностi. Закони пiдтримуються карою, а не нашим почуттям справедливостi. Таким чином право не являСФ собою нiчого природного, з цього виходить, що немаСФ навiть людей, справедливих вiд природи. Автор наводить думки Корнеада, згiдно з якими люди встановлюють собi права, керуючись вигодою, тобто права рiзнi в залежностi вiд звичаiв, але природного права не iснуСФ. Право повинно бути засноване на справедливостi. Справедливiсть вчить жалiти усiх, турбуватися про всiх людей, справляти кожному належне, не торкатися нi до якоi державноi, громадськоi чи чужоi власностi. Що справедливо вiдносно окремих осiб то справедливо i вiдносно народiв: не знайдеться держави, настiльки нерозумноi, щоб вона не надавала перевагу несправедливим велiнням, а не була в рабствi по справедливостi. Лелiй також подаСФ визначення, що таке iстинний закон. РЖстинний закон це розумне положення, вiдповiдне природi, поширене на всiх людей, постiйне, вiчне, яке кличе до виконання обовязку, але не наказуСФ чесним людям та не забороняСФ iм.
У висновку з усього сказаного Лелiй порiвнюСФ державу з музичним твором, точнiше з його виконанням. Вiн вважаСФ, що подiбно до того як у струннiй та духовiй музицi i навiть у спiвi слiд дотримувати ладу рiзноманiтних звукiв, так i держава з почуттям мiри складена шляхом сполучення вищих, нижчих та середнiх станiв (немов складаСФться зi звукiв), струнко звучить завдяки узгодженню самих несполучних початкiв; те, що музиканти називають гармонiСФю у спiвi, в державi СФ узгодження, - цей найтiснiший i найкращий звязок, який забезпечуСФ безпеку в кожнiй державi i нiяким чином не можливий без справедливостi. Таким чином державою нiяким чином не можна керувати без верховенства та величi справедливостi.
Таким чином у творi Цицерона тАЬПро державутАЭ розглядаСФться та аналiзуються такi державно-правовi явища як держава, ii суть i походження, форми держави, якi видiляли античнi фiлософи. Автор розмiрковуСФ, яка з цих форм держави найкраща та найдосконалiша на основi форми держави Стародавнього Риму. Також у творi порушенi питання стосовно походження та сутi права i закону. Твiр не випадково побудований у формi дiалогу або диспуту, адже ще давньогрецькi фiлософи вважали диспут мистецтвом домагатися iстини шляхом розкриття протирiч у судженнях опонента та усунення цих протирiч. Цей метод називаСФться дiалектикою чи дiалектичним методом. РЖншi фiлософи, зокрема Сократ вважав дiалектику мистецтвом вести розмову з метою зясування поняття. Твiр Цицерона якраз побудований у формi скорiше не гостроi полемiки, а простоi розмови з метою зясування таких понять як держава, ii походження i суть, форми держави, право, закон тощо. За змiстом твiр багато у чому схожий i