Циклічність економічного розвитку, її природа та методи сучасного регулювання
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?оміки - його падіння, замість повної зайнятості - масове безробіття, замість стабільності цін - хронічна інфляція і т.д.). Щоб не допустити цього, держава повинна прораховувати всі можливі наслідки своїх дій, вдосконалювати форми та методи антициклічної політики.
Як бачимо, сучасний економічний цикл певним чином відрізняється від класичного циклу. Головними змінами є зменшення амплітуди коливань, тривалості циклу та кількості його фаз. Виділяють декілька причин цього явища, найважливішими з яких є НТП та державна антициклічна політика. Державне регулювання циклічності повязане з регулюванням сукупного попиту і впливом на величину витрат, що здійснюються економічними агентами. Залежно від фази економічного циклу виділяють політику стримування та політику експансії.
4. Циклічність економічного розвитку України
Після здобутку незалежності у 1991 році Україна опинилася у ситуації, яку характеризують як системну кризу, яка продовжувалась протягом 90-х років ХХ - початку ХХІ століття. Відмінною рисою кризи було те, що її причина полягала не в перевиробництві, а в недовиробництві. За своєю суттю вона була системною трансформаційною кризою [6, с. 449]. Це означає, що вона була породжена початком процесу трансформації адміністративно-командної економіки у ринкову. Вона супроводжувалась хронічним дефіцитом предметів виробничого призначення, значним порушенням ринкової рівноваги, гіперінфляцією (додаток Б).
Основні ознаки кризи в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ століття
1.Різке зниження національного доходу (на 42%), виробництва промислової продукції (на 42%) та продовольства (на 47%) (додаток А, Д).
2.Гіперінфляція: індекс інфляції у 1993 р. перевищив 10000%, у 1998 р. досяг 120%; у 2000 р. становив 128% (додаток Б);
3.Різке зниження життєвого рівня населення (за різними оцінками, приблизно в 6 разів);
4.Швидкі темпи зростання безробіття (тільки офіційний показник наприкінці 90-х сягав 12 %) (додаток Г);
5.Дефіцит державного бюджету (рис.4);
6.Зростання тіньової економіки та злочинності;
.Загострилась демографічна ситуація (смертність почала перевищувати народжуваність, що призводить до депопуляції) (додаток В);
.Швидкими темпами зростає державний борг (додаток Е);
.Послабляються зовнішньоекономічні позиції країни (додаток З).
Про глибину структурних деформацій в Україні свідчать тривалість та глибина економічної кризи. За 10 років загалом спад виробництва досяг майже 60% від рівня 1990 p., a коефіцієнт використання виробничих потужностей не перевищував 30-40%. За своїми масштабами вона не мала аналогів у світі.
Рис. 4 Динаміка дефіциту державного бюджету України у 1992-1999 роках
цикл економіка коливання
Причини економічної кризи ділять на три групи:
.Причини, успадковані від колишнього СРСР:
майже повне, або тотальне, одержавлення економіки (92% усіх засобів виробництва належали державі) [21, с. 466];
-відсутність конкуренції між товаровиробниками;
-орієнтація на виробництво заради виробництва, а не на людину;
-диспропорції між виробництвом та споживанням, нагромадженням та споживання;
-дисбаланс між грошовими заощадженнями населення та їх товарним покриттям.
2.Причини, що постали з часу проголошення незалежності України:
розрив господарських звязків з пострадянськими країнами, що призвів до втрати багатьох традиційних ринків збуту продукції і значною мірою комплектуючих виробів;
відсутність науково обґрунтованої стратегії переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки;
непослідовність реформ уряду;
непомірний податковий тягар на товаровиробників;
відсутність надійної фінансово-банківської системи;
тіньовий характер роздержавлення й приватизації;
значні витрати на відшкодування збитків від Чорнобильської катастрофи.
.Причини, зумовлені необхідністю самої трансформації існуючої економічної системи:
відсутність закінченого циклу виробництва більшості підприємств;
використання здебільшого застарілих технологій та значне зношення основних фондів;
відсутність ринкового економічного мислення більшості людей та майже тотальна недовіра уряду.
Ці три групи (або підсистеми) причин органічно пов'язані між собою [4, с. 401].
Моделі переходу від командно-адміністративної системи господарювання до соціально-орієнтованої, які були вдалими для інших країн, виявилися непридатними для України. Тиск з боку міжнародних організацій і нав'язування стратегії реформ очікуваних результатів не дало. Формування вітчизняної наукової бази трансформації та визначення пріоритетів та напрямків проведення реформ крокувало разом, а іноді і не встигало за реформами.
Статистичні дані свідчать, що у 1992 - 1994 рр. спостерігався глибокий економічний спад, який проявився майже у дворазовому скороченні обсягів реального ВВП. У 1999 р. він сягнув найнижчої точки, а в 2000 р. розпочався перехід до позитивних приростів ВВП. Економічне зростання, що почалося у 2000 р., зумовлене передусім значним збільшенням експорту, 42 % якого становить продукція металургійної галузі.
2001-2004 роки - це - період відновлення економіки і початку її розвитку після кризи 90-х років. Якщо в 1998 році торговельний баланс України був негативним і становив 1 мільярд 207 мільйонів доларів, то з 2001 року він був вже позитивним і становив 613 млн. доларів. А в 2004 році торговельний баланс досяг плюс 4 мільярдів 908 мільйонів доларів, а рахунок поточних опер?/p>