Хронiчнi гепатити. ПiСФлонефрит
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Вµнезi гломерулонефриту вiдхилена; загальновизнаними стали два основнi iмуннi механiзми його розвитку:
а) iмунокомплексний (iмуннi комплекси циркулюючi та in situ); , б) антиГБМ антитiльний (ГБМ гломерулярна базальна мембрана).
Механiзми, що беруть участь у формуваннi гломерулонефриту:
Переключення вiдповiдальностi з супресорiв на недифереп цiйованi лiмфоцити.
Клiтиннi компоненти запалення (лiмфоцити, а також моноци ти, полiморфонуклеари тощо) пiд впливом хемотаксичних факторi ii концентруються в клубочку, безпосередньо пошкоджують стiнку кп пiлярiв, що супроводжуСФться вiдшаруванням ендотелiю.
Мезангiум може синтезувати бiлки, що регулюють процеси кн таболiзму в матриксi, а також впливають на структуру гломеруляп ноi базальноi мембрани.
Фiбронектин (високомолекулярний глiкопротеiд, присутнiй у рiдинах органiзму та в екстрацелюлярному матриксi).
ВзаСФмодiя рiзних iмунних медiаторiв змiнюСФ синтез ейкозаноiдiн ендотелiСФм, мезангiальними клiтинами клубочка, резидентними мак рофагами. Ейкозаноiдам властива ауторегуляторна дiя на мезангiальн i клiтини, вони можуть спричинювати внутрiшньоклубочкову вазопк тивну дiю, клубочкову гiпертензiю, прозапальну реакцiю.
Ендотелiальнi клiтини в нормальному станi забезпечують еуно агулянтний стан.
Мононуклеарнi лейкоцити беруть участь в iнфiльтрацii клубоч кiи нирок, сприяють продукцii iнтерлейкiну-1, що посилюСФ пролiферацiю мезангiальних клiтин. РЖнтерлейкiн-1, фактор некрозу пухлин, лiмфо токсин являють прокоагулянтну дiю, стимулюють клiтинний рiст.
Стимуляцiя макрофагiв iнтерлейкiнами призводить до мезаигi альноi пролiферацii.
У патогенезi гломерулонефриту розлад у системi гемостазу (вн тивацiя процесiв згортання аж до синдрому дисемiнованого внутрiш ньосудинного згортання кровi) СФ звязуючою ланкою мiж порушенiiiш iмунiтету i запаленням.
Найбiльш обТСрунтована iнтерпретацiя гломерулонефриту як т хворювання, що характеризуСФться переважно двобiчним iмунооiш середкованим запаленням нирок i першочерговим ураженням кду> бочкiв, обумовленим дисбалансом регуляторних механiзмiв iмущi компетентних клiтин i клiтин, що зумовлюють генетичну схильнiй?i до розвитку захворювання (з HLA-антигенами В8, В12, ВЗб, DWJ повязують пiдвищенi можливостi утворення iмунних комплексiв ви тигенантитiло, недостатню функцiональну активнiсть макрофиНii а також певну чутливiсть до нефритогенних штамiв стрептококй)i
Розрiзняють первиннi (власне первиннi захворювання клубочмii нирок) та вториннi (при деяких системних захворюваннях) гломелонефрити.
Первинний гломерулонефрит у клiнiцi проявляСФться нефритичним, оечовим, чистим або змiшаним нефротичним синдромами, а морфологiчно нижченаведеними змiнами:
мiнiмальними;
мембранозними;
фокально-сегментарним гломерулосклерозом;
мезангiопролiферативними;
екстракапiлярними з пiвмiсяцями;
фiбропластичними.
3.2 Лiкування хворих на гломерулонефрит
РЖ, Базисна терапiя.
1 Режим лiжковий (23 тиж; до 56-го тижня хворого посту-Цвiв переводять на палатний режим, за умови типового перебiгу запарювання).
ДiСФта обмеження солi та бiлкiв тваринного походження (рацiон без солi та мяса). У разi зникнення набрякiв, нормалiзацii артерiального тиску, покращення функцii нирок дiСФта розширюСФться.
Антибiотики вiд 23 тиж (змiнюючи iх кожнi 710 днiв) до 6-8 тиж. Термiн призначення антибiотикiв визначаСФться iндивiдуально.
Антигiстамiннi препарати супрастин, дiазолiн, фенкарол (протягом 23 тиж з урахуванням стану дитини).
Вiтамiни групи В, С, Р, А, Е (протягом 23 тиж).
II.Симптоматична терапiя.
При набряках, олiгурii лазикс, фуросемiд, гiпотiазид, урегiт та iн.
При артерiальнiй гiпертензii резерпiн, раунатин, каптоприл, дибазол та iн.
При гематурii таблетки чорноплiдноi горобини, вiдвар кропи ви тощо.
При азотемii леспенефрил, хофiтол, сорбенти.
3.3 Патогенетична терапiя та показання до ii призначення
Глюкокортикоiди (преднiзолон, урбазон, полькортолон тощо) -при нефротичному синдромi; нефротичний синдром з гематурiСФю тя артерiальною гiпертензiСФю гострого гломерулонефриту; гострому гло мерулонефритi iз синдромом гостроi нирковоi недостатностi.
Цитостатики (лейкеран, хлорбутин, циклофосфан тощо) при up фротичнiй гормонозалежнiй формi; частково гормонорезистентнiй формi гломерулонефриту; змiшанiй формi хронiчного гломерулоноф риту; швидко прогресуючому перебiгу захворювання.
Протизапальнi препарати (iндометацин, бруфен, вольтарен) при гострому гломерулонефритi з iзольованим сечовим синдромом
Хiнолiновi препарати (делагiл, плаквенiл) при гематуричиiй формi захворювання.
Антикоагулянти, антиагреганти (гепарин, курантил) за наив ностi симптомiв гiперкоагуляцii i порушень мiкроциркуляцii в комi! лексi з iншими засобами патогенетичноi терапii.
3.4 Особливостi гломерулонефриту в дiтей
У дiтей часто спостерiгаються форми гломерулонефриту з ЩШ чiткою клiнiчною картиною (олiго- та моносимптомнi, зi слабко ви раженим сечовим синдромом).
Частiше нiж у дорослих спостерiгаСФться абдомiнальний синдромi але рiдше пiдвищення артерiального тиску (лише у третини хягГ рих дiтей буваСФ транзиторна артерiальна гiпертензiя).
Вираженiсть екстраренальних симптомiв гострого гломерудп нефриту, характерних для нефритичного синдрому, у подальшому визначаСФ циклiчний пер?/p>