Хвороби системи кровi
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
мiя СФ гiперхромною, кольоровий показник при цьому досягаСФ 1,3 i бiльше.
Гiпо- i апластичнi анемii виникають внаслiдок пригнiчення функцii кiсткового мозку iонiзуючою радiацiСФю, деякими отрутами (бензол, солi важких металiв) i медикаментами (цитостатики, сульфанiламiди). Деякi анемii мають спадкове походження.
1.3 Анемii внаслiдок пiдвищеного кроворуйнування (гемолiтичнi)
Гемолiтичнi анемii, в залежностi вiд мiiя руйнування еритроцитiв, або гемолiзу, розподiляють на внутрiшньосудиннi та позасудиннi.
Внутрiшньосудиннi гемолiтичнi анемii виникають при тяжких опiках, деяких iнфекцiйних хворобах (сепсис, малярiя), отруСФннях, переливаннях несумiсноi кровi, iмунопатологiчних процесах.
Внутрiшньоклiтиннi гемолiтичнi анемii в основному СФ спадковими (сiмейними). Руйнування еритроцитiв вiдбуваСФться в макрофагах, переважно селезiнки. Для цих анемiй характерною СФ трiада змiн - спленомегалiя (збiльшення селезiнки), жовтяниця i анемiя. Анемii цiСФi групи зумовленi патологiю еритроцитiв (еритроцитопатii), яка проявляСФться змiною розмiрiв i форми еритроцитiв (мiкросфероцитоз, овалоцитоз), дефiцитом або порушенням активностi еритро-цитарних ферментiв (еритроцитоферментопатii) та порушенням синтезу гемоглобiну (гемоглобiнопатii або гемоглобiнози).
- Пухлини системи кровi або гемобластози
Пухлини системи кровi розподiляють на двi групи:
- лейкози - системнi пухлиннi захворювання кровотворноi тканини;
- лiмфоми - реТСiонарнi пухлиннi захворювання кровотворноi i лiмфатичноi тканин.
2.1 Лейкози
Лейкоз або лейкемiя - це захворювання, яке характеризуСФться розростанням кровотворних клiтин пухлинного походження. Такi клiтини називаються лейкозними. Спочатку лейкознi клiтини розростаються у кiстковому мозку, а згодом, з током кровi виселяються в iншi органи i тканини, де утворюють лейкознi iнфiльтрати.
Така лейкозна iнфiльтрацiя обумовлюСФ збiльшення багатьох внутрiшнiх органiв, iх дистрофiю i атрофiю. Невпинне розростання лейкозних клiтин пригнiчуСФ еритропоез i клiтинний iмунiтет. Тому при лейкозах розвиваються тяжкi анемii, кровотечi, виразково-некротичнi змiни, сепсис, якi i стають причиною смертi хворих на лейкоз.
РЖснуСФ багато факторiв, якi здатнi викликати переродження (мутацiю) нормальних клiтин кровi в пухлиннi. Такi фактори називаються мутагенами. До них вiдносяться вiруси, iонiзуюче випромiнювання, деякi хiмiчнi речовини.
Залежно вiд кiлькостi лейкоцитiв i лейкозних клiтин в периферичнiй кровi, розрiзняють лейкемiчнi (сотнi i десятки тисяч лейкоцитiв в 1 мкл кровi), сублейкемiчнi (не бiльше 15-25 тисяч в 1 мкл кровi), лейкопенiчнi (лейкоцитiв менше норми, але лейкознi клiтини виявляються) i алейкемiчнi (лейкознi клiтини в кровi вiдсутнi) варiанти лейкозу.
За ступенем диференцiацii (зрiлостi) клiтин i характером перебiгу всi лейкози дiляться на гострi i хронiчнi.
Гострi лейкози характеризуються розростанням незрiлих мало- або недиференцiйованих клiтин - бластiв. Тому вони називаються "бластними". Дифе-ренцiацiя кровотворних клiтин не йде далi IV класу клiтин. А оскiльки все кровотворення на цьому рiвнi подiляСФться на два ростки: мiСФлобластний i лiмфобластний, то i гострi лейкози також роздiляють на мiСФлобластнi та лiмфобластнi.
В периферичнiй кровi також знаходять бластнi клiтини. Для гострого лейкозу характерна вiдсутнiсть перехiдних дозрiваючих форм мiж бластами та зрiлими елементами (так званий бластний криз). Гострi лейкози мають злоякiсний перебiг.
Хронiчнi лейкози характеризуються розростанням диференцiйованих (зрiлих) клiтин, вiдносно доброякiсним перебiгом i називаються "цитарними". Вони подiляються на мiСФлобластнi та лiмфобластнi. В перебiгу хронiчних лейкозiв видiляють двi стадii:
- доброякiсна або моноклонова триваСФ роки i легко пiддаСФться медикаментознiй корекцii;
- злоякiсна або полiклонова - хронiчний лейкоз трансформуСФться в гострий, зявляються бласти. Перехiд в другу стадiю вiдбуваСФться раптово i називаСФться бластним кризом.
2.2 Лiмфоми
Лiмфоми - реТСiонарнi пухлиннi захворювання кровотворноi та лiмфатичноi тканини. До цiСФi групи захворювань вiдносять лiмфосаркому, грибоподiбний мiкоз, хворобу Сезарi, ретикулосаркому, лiмфогрануломатоз або хворобу Ходжкiна. Лiмфоми не мають будь-яких особливостей у порiвняннi з лейкозами. Часто вони завершують термiнальну стадiю лейкозу (лiмфо- i ретикулосаркома) або самi трансформуються в лейкоз.
Джерелом лiмфом СФ клiтини лiмфоiдного ряду, ретикулярнi клiтини; клiтинне походження деяких з них ще до кiнця не зясоване. Кожна лiмфома маСФ своi особливостi.
3. Тромбоцитопенii та тромбоцитопатii
Тромбоцитопенii - група захворювань, якi характеризуються зниженням кiлькостi тромбоцитiв в кровi. Причиною таких станiв може бути пiдвищене руйнування або споживання тромбоцитiв, а також iх недостатнСФ утворення. Розрiзняють набутi та спадковi тромбоцитопенii.
Набутi тромбоцитопенii можуть бути зумовленi автоiмунною агресiСФю, механiчною травмою при спленомегалii, пригнiченням кiстково-мозкового кровотворення при радiацiйному або хiмiчному ушкодженнi, пiдвищеною потребою тромбоцитiв (тромбоз при ДВЗ-синдромi) тощо.
В основi спадкових тромбоцитопенiй лежать змiни рiзних властивостей тромбоцит - тромбоцитопатii.
Тромбоцитопатii - група захворювань i синдромiв, якi хар