Характеристики радості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
залишаються незмінними. Концепція активної й рецептивної радості, напевно, почасти пояснюється варіативністю характеристик сили емоційного переживання. Висока інтенсивність радісного переживання цілком сумісне з поняттям активної радості. Що стосується пасивної, або рецептивної, радості, то існує цілком певний стан свідомості, і воно концептуально сумісне з радісним станом слабкої інтенсивності. Це стан свідомості виражається в почутті, що ми називаємо умиротворенням; у ряді досліджень із застосуванням факторного аналізу воно виявило себе як самостійний фактор. Радість у сполученні з умиротворенням може зробити те, що багато хто називають рецептивною радістю.
Ми вже відзначали, що радість позитивно корелює з відчуттям енергії й почуттям компетентності й упевненості в собі. Хоча останні феномени варто описувати скоріше в термінах афективно-когнітивної орієнтації, вони виявляють виражену тенденцію до звязку з інтенсивною емоцією радості, і імовірно, саме ця тенденція пояснює концепцію активної радості. Можливо, що й інші розходження в субєктивному переживання радості є наслідком варіативності інтеграції радість - когнітивний процес.
Соціальна функція радості
Емоція радості має важливе соціальне значення. Батьки, щодня спілкуючись із дитиною, бачать його радість і самі проявляють її, і це постійне зустрічне вираження радості підвищує ймовірність формування взаємної емоційної прихильності. У дитинстві й раннім дитинстві почуття емоційної прихильності має незвичайно важливе значення для нормального розвитку малюка, тому що забезпечує йому почуття безпеки. Якщо малюк знає, що мати завжди поруч, що вона в будь-який момент прийде йому на допомогу, він знаходить почуття впевненості, що так необхідно для розвитку пізнавально-дослідницької активності.
Емоція радості має позитивне значення не тільки для формування взаємної прихильності між родителями й дитиною, але й впливає на розвиток соціальних відносин дорослої людини. Якщо спілкування з якоюсь людиною радує вас, то ви напевно будете довіряти цій людині, покладатися на нього. Формування почуття прихильності й взаємної довіри між людьми є надзвичайно важливою функцією емоції радості.
Біологічні функції радості
Радісні переживання корисні й доброчинні для людського організму. Коли ми випробовуємо радість, всі системи нашого організму функціонують легко й вільно, розум і тіло перебувають у розслабленому стані, і цей відносний фізіологічний спокій дозволяє нам відновити витрачену енергію. По свідченнях багатьох людей, які перенесли ті або інше захворювання, радісні переживання прискорюють процес видужання. Клінічні дослідження показують, що відсутність позитивної соціальної стимуляції, що служить джерелом позитивних емоцій інтересу й радості, може викликати в людини серйозні психічні й фізичні порушення.
Розвиток і соціалізація емоції радості
Ми вже відзначали, що радість не може бути викликана навмисно, не може бути запланована. Радість виникає спонтанно, коли людина досягає якоїсь мети, домагається якогось важливого для себе результату. Людина не може викликати радість свідомим зусиллям, але він може поставити перед собою такі мети, досягнення яких обіцяє йому радість. Завзятість і наполегливість в освоєнні якихось навичок, як правило, винагороджуються почуттям досягнення, успіху, перемоги, і саме це почуття є джерелом радості. Але ми проявляємо наполегливість і завзятість не для того, щоб випробувати радість, а для того, щоб виконати свою роботу, освоїти нові навички, підвищити своя майстерність, завершити почата справа. Ми працюємо тому, що нам цікаво працювати, а радість виступає як побічний продукт досягнутого успіху.
Але якщо радість не може бути запланована й гарантована, те що в такому випадку можна почати, щоб наші діти частіше випробовували радісні переживання? Головне, що кожний з вас може й повинен зробити для свого малюка - це допомогти йому знайти почуття безпеки у ваших з ним взаєминах. Почуття безпеки й прихильності до батьків не тільки створює сприятливий ґрунт для розвитку дослідницької активності, але й служить прямим або непрямим джерелом радісних переживань. Радісні посмішки батьків завжди знаходять відгук у малюка, викликають у нього відповідну посмішку. Почуваючи себе в безпеці, малюк активно досліджує мир, щохвилини робить відкриття, освоює нові навички, і ці досягнення викликають у нього радість.
Було б помилкою вважати, що всі діти, у тому числі й діти з однієї родини, однаково часто й з однаковою інтенсивністю переживають радість. Психологи, що вивчають поводження дитини, уже на перших тижнях їхнього життя виявляють індивідуальні розходження в таких емоційних проявах, як посмішка й сміх. Ці розходження, імовірно, обумовлені спадковістю, тією інформацією, що втримується в певних генах індивіда. Одне з перших систематичних досліджень, присвячених вивченню емоційної експресії дітей, виявило широкий розмах індивідуальних розходжень у ступені емоційних відгуків, включаючи такі прояви, як посмішка й сміх. Так, четверо дітей зі спостережуваної групи засміялися вперше у віці 12 тижнів, а один малюк - тільки в рік. Каган повідомляє про те, що діти, які вже в 4-місячному віці посміхалися людським маскам, у віці 27 тижнів демонстрували більше розвинену здатність до тривалої гри. Такого роду дані дозволяють припускати, що наші емоційні пороги, у тому числі й поріг емоції радості, ?/p>