Характеристики радості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ення з 4-місячними дітьми, виявив, що, аналізуючи різні співвідношення змін частоти серцевих скорочень і температури тіла, можна відрізнити спонтанну посмішку радості від інших емоційних станів. Всі перераховані вище дані дозволяють припустити, що деякі з базових емоцій характеризуються специфічними паттернами активності вегетативної нервової системи, але для того, щоб прийти до твердого висновку, необхідно мати у своєму розпорядженні більше великі емпіричні дані.
Субєктивне переживання й функції задоволення-радості
Як і у випадку з іншими емоціями, переживання радості по своїй суті однаково в дітей і в дорослих. Якщо нам удасться представити, як переживає радість дитина, то ми, імовірно, зможемо краще зрозуміти суть істинно радісного переживання дорослої людини. Переживання радості дитини можна охарактеризувати як почуття задоволення, хоча це задоволення відмінно від сенсорного задоволення. Почуття радості не залежить від стимуляції ерогенних зон або подразнення смакових рецепторів. Воно не викликається приємними для слуху звуками або фарбами, що радують погляд. Всі ці подразники можуть лише сприяти виникненню радісного переживання, але не викликають його безпосередньо. Проте радість переживається як приємне, бажане, корисне, безсумнівно позитивне почуття, що у самих загальних словах можна назвати почуттям психологічного комфорту й благополуччя. При радісному переживанні душу й тіло перебувають у стані релаксації або гри. Малюк не випробовує ні психологічного, ні фізичного стресу, він безтурботний, він почуває себе легко й вільно. Навіть рухи його легшають і вже самі по собі приносять йому радість.
Всі ці відчуття, що становлять суть радісного переживання малюка, відтворюються в переживанні дорослої людини. Коли ми радуємося, ми стаємо впевненіше в собі, починаємо розуміти, що живемо не дарма, що наше життя сповнене глибокого змісту. Ми почуваємо себе улюбленими, потрібними, ми задоволені собою й миром. Ми сповнені енергії, ми впевнені в тім, що переборемо будь-які труднощі.
Радість загострює сприйнятливість до миру, дозволяє нам захоплюватися й насолоджуватися ім. Радісна людина бачить мир у його красі й гармонії, сприймає людей у їхніх кращих проявах. Він схильний скоріше одержувати задоволення від обєкта, насолоджуватися їм, ніж аналізувати й критично осмислювати його. Він сприймає обєкт таким, який він є, не прагнучи поліпшити або змінити його. Він сприймає обєкт як частина миру, почуває свою близькість, причетність до нього, а не віддаляється, щоб опредметнить його. Обєкт сприймається людиною як продовження, розширення його власного Я. Чому містичні переживання доставляють людям таку величезну радість? Причина, імовірно, полягає в тім почутті благоговіння, що ми випробовуємо, коли нам відкривається таємниця, - ми застигаємо перед нею в трепеті, розуміючи, що ніколи не зуміємо осягти диво до кінця, а можемо лише радуватися їй, насолоджуватися нею.
Радість змушує людини з особливою гостротою відчути свою єдність із миром. Радість - це не просто позитивне відношення до миру й до себе, це своєрідний звязок між людиною й миром. Це загострене почуття причетності, власної приналежності до миру.
Відомо, що радість часто супроводжується відчуттям енергії й сили. Можливо, це відчуття не можна назвати інтегральної тридцятилітньому радісного переживання, але особистий досвід і дані експериментальних досліджень говорять про те, що воно є істотною частиною емоції радості. Дослідження із застосуванням шкал диференціальних емоцій виявили стійку позитивну кореляцію між показниками по шкалі радості й показниками по шкалі енергії. Відчуття енергії, що супроводжує радісне переживання, викликає в людини почуття компетентності, упевненості у власних силах.
Можна припустити, що саме цей взаємозвязок між радісним переживанням, відчуттям енергії й почуттям компетентності й викликає те трансцендентне почуття волі, яким часто супроводжується емоція радості, - почуття виходу за межі власного Я і повсякденної реальності, почуття зіткнення з незбагненним і вічним. У стані радісного екстазу людина відчуває незвичайну легкість, енергійність, йому хочеться літати, і він часом дійсно відчуває себе воспарившим, і тоді все здобуває для нього іншу перспективу, інше значення, інший зміст.
Радісна людина відчуває себе в гармонічній єдності з обєктом своєї радості й у якімсь ступені з миром. Є розповіді людей, які в стані екстатичної радості переставали усвідомлювати власне Я, втрачали ідентичність, як це буває при містичних переживаннях, повязаних з медитацією.
Завершуючи огляд проявів і переживання радості, слід зазначити, що деякі з перерахованих вище характеристик радісного переживання можуть являти собою результат взаємодії емоції радості з перцептивними й когнітивними процесами. Широкий розмах індивідуальних розходжень у взаємодії емоції радості із процесами сприйняття, памяті, мислення й уяви приводить до того, що радісне переживання й повязані з ним явища описуються людьми по-різному.
Слід також зазначити, що в питанні переживання почуттєвого досвіду радості існує одна невирішена проблема, а саме проблема активності. Багато з людей, у тому числі такі теоретики, як Дюма, розрізняють радість активну й радість пасивну (або рецептивну). Переживання радості - це завжди субєктивний процес. Його інтенсивність може бути різної, але його якісні характеристики