Характеристики радості
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ини, посмішки немовляти, дотепер залишається загадкою. Очевидно, можна вважати, що вона обумовлена тільки внутрішніми процесами (активністю стовбура мозку), тому що вперше вона проявляється в сні (під час фази швидких рухів око).
Справжня соціальна посмішка звичайно викликає також скорочення кругових мязів ока. У дорослої людини скорочення цих мязів викликає легкі зморщечки, які проміннячками розходяться від зовнішніх куточків очей (так звані гусячі лапки). Одночасне скорочення кругових мязів ока піднімає щоки й створює легкий прищур. Це вираження має безліч варіацій. Питання про те, чи можна вважати всі ці варіації посмішкою в точному значенні, поки залишається відкритим, але в повсякденному житті ми, як правило, називаємо їх посмішкою. Ці різні посмішки мають різний сенс, і ми можемо спостерігати їх навіть у немовляти малюка.
Екман і Фризен (Ekman, Friesen, 1982) виділяють три типи посмішки: посмішку щиру, фальшиву й нещасну, жалібну. Наведене ними опис щирої, або справжньої, посмішки збігається з тим описом, що ми привели вище. У дорослої людини така посмішка триває, як правило, від 2 до 4 секунд.
Фальшива посмішка має два різновиди. Підроблена посмішка виражає не стільки радість, скільки бажання здаватися радісним, а за допомогою вдаваної посмішки людина намагається сховати від навколишні свої негативні емоції. Екман і Фризен описують ряд ознак, що відрізняють фальшиву посмішку від щирої. По-перше, це відносна пасивність кругових мязів ока, у результаті чого при фальшивій посмішці щоки майже не піднімають і відсутні характерні зморщечки в зовнішніх куточків очей. При особливої нарочитості посмішки, коли скорочення скулових мязів досить помітно підніме щоки, її буває важко відрізнити від справжньої посмішки. Фальшива посмішка слабкої або помірної інтенсивності розпізнається досить легко по відсутності характерного підведення щік і зморщечок навколо очей.
Фальшива посмішка буває, як правило, асиметрична, з більшим зсувом у ліву сторону. Крім того, вона виникає або раніше, або пізніше, ніж того вимагає ситуація. Вона відрізняється від щирої посмішки також і тривалістю. Її кульмінаційний період триває довше звичайного. Період розгортання, навпаки, коротше, і тому фальшива посмішка зявляється на особі як би раптово. Так само раптово вона зникає - на відміну від щирої посмішки, що вгасає поступово.
Третій тип-нещасну посмішку Екман і Фризен описують як посмішку, накладену поверх мімічного вираження негативної емоції. Людина чимсь розстроєний, почуває себе нещасним, і це написано в нього на особі, однак всупереч своїм почуттям і їхній очевидності для навколишніх він намагається зобразити посмішку. Будь-який мало-мальськи уважний спостерігач легко розпізнає цю нещасну, жалюгідну посмішку - вона малопереконлива, з-під її, як правило, переглядає зовсім інше мімічне вираження.
Сміх. Багато з людей сприймають сміх як вираження бурхливої радості. Це справедливо, але не завжди. Сміх, що виник у процесі інтимного спілкування, викликаний зустріччю з коханою людиною або рішенням важкого завдання, може дійсно свідчити про інтенсивну емоцію радості. Однак коли ми сміємося над удалим жартом, дружнім шаржем, або при зустрічі з якоюсь безглуздістю, то ми сміємося не тому, що випробовуємо радість, а тому, що розуміємо зміст жарту, натяку, уловлюємо невідповідність між двома предметами або явищами, які чомусь раптом виявилися звязаними разом. Такий сміх припускає роботу розуму, ми повинні вміти встановити взаємозвязок між тими або іншими предметами, уміти зрозуміти безглуздість, абсурдність тієї або іншої ситуації. Якщо малюк сміється побачивши встали рачки батька, виходить, він розуміє неадекватність, безглуздість його поводження. Є сміх, що не вимагає настільки складних когнітивних процесів. Навіть дитини сміються, коли їх лоскочуть, тому що такий сміх не припускає роботи розуму.
Гра й моторні прояви радості. Якщо мімічно радість виражає себе посмішкою, то бурхлива рухова активність, як видно, може служити індикатором того, що переживання, що лежить в основі цієї активності, хоча б почасти обумовлено емоцією радості. Ми вже відзначали, що мотиваційна основа гри може складатися із взаємодії емоції інтересу й емоції радості.
Соматичні прояви радості
На сьогоднішній день вивчені лише деякі з фізіологічних змін, що супроводжують емоцію радості. Так, у ході декількох лабораторних експериментів було виявлено, що радісне переживання викликає підвищення частоти серцевих скорочень. Цю закономірність особливо наочно продемонстрував експеримент. У ньому брали участь актори театрів і театральних студій. Цих дуже талановитих, обдарованих людей попросили представити себе в ситуації якого-небудь радісного переживання й внутрішньо відчути його. Поки випробувані намагалися впоратися з поставленої перед ними завданням, ми знімали їхньої особи на відстібання, а також вимірювали в кожного з них пульс. Навіть незважаючи на те що випробувані, виконуючи інструкцію, сиділи нерухомо, у них відзначалося значне частішання частоти серцевих скорочень, що іноді становило 20-30 ударів у хвилину.
Однак сам по собі факт зміни частоти серцевих скорочень відзначається не тільки при переживанні радості, пульс частішає й при деяких інших емоційних переживаннях. Екман, Левенсон і Фризен показали можливість диференціації емоції радості шляхом одночасного виміру частоти серцевих скорочень і температури тіла. Кохен, проводячи дослідж