Характеристика підродини Шпротоподібні, або Звичайні оселедці (Clupeinae)
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
восени вдалині від берегів, на мілководних банках, і оселедця солонуватих вод (Датських проток, Зюдерзее), нерестуючі у весняний час поблизу берегів, у зонах значного опріснення.
Всі стадії життєвого циклу оселедців Північного моря протікають у його межах. Незважаючи на тривалі дослідження расового складу оселедців Північного моря, питання цей не вирішене повною мірою й до сьогоднішнього дня. По ряду ознак може бути виділено три стада: північне, що розмножується на банках, що прилягають до Північної Шотландії; друге стадо, що має місцем свого розмноження Доггер-банку; і третє, ламаншське стадо, нерестуюче в Ла-Манші. Найбільша кількість молоді оселедця в Північному морі перебуває в його південно-східній частині, куди вона, безсумнівно, заноситься з більше північних районів моря.
В останні роки поряд з більшь інтенсивним використанням дорослої частини стада став розвиватися й промисел молоді для одержання кормового борошна й жиру.
Темп росту оселедців Північного моря значно нижче, ніж в атлантично-скандинавських. Вони рідко досягають довжини 30см, звичайні їхні розміри 2628см. Вони стають статевозрілими в 34 роки й ніколи не бувають старше 810 років. У стаді при сучасному інтенсивному промислі переважають риби 36 років.
Балтійський оселедець
Підвид балтійський оселедець, або салака (Clupea harengus membras), населяє Балтійське морі до сходу від Датської протоки. Вона відрізняється своєю малою величиною, звичайно менш 20см довжини, причому стає статевозрілою починаючи від 1314см довжини, у віці 23 років. Живе салака до 67 років. Однак серед звичайної салаки попадаються й так називані гігантські салаки, що ростуть набагато швидше й досягають 33 і навіть 37,5см довжини. Тоді як звичайна салака харчується планктонами, гігантська салака хижа риба.
Крім малої величини, салака відрізняється від власне атлантичного оселедця меншим числом хребців, яких у неї 5457, і біологією. Населяючи всю східну частину Балтійського моря, постійно у воді зниженої солоності, салака зустрічається іноді й у зовсім прісній воді деяких озер Швеції. Нереститься салака на твердому, каменисто-гравіевому ґрунті, на глибині від 23 до 20м. Нерест відбувається навесні, почасти влітку й восени, у звязку із чим розрізняються дві групи форм весняні й осінні оселедці.
Салака головна промислова риба Балтійського моря, що дає біля половини всього улову, що добувається в цій водоймі. Ловлять її головним чином у берегів, ставними мережами й неводами.
В 19541956р. була зроблена цікава спроба акліматизації салаки в Аральське морі. Через три роки після завезення першої партії ікри виросла з неї салака почала нереститися, а в 1960р. відбувався масовий нерест салаки аральського походження. У перші роки салака в Аральськім морі дуже добре росла й нагулювалася, набагато краще, ніж у вихідних затоках. Але потім запаси кормових для салаки рачків діаптомуса й дікерогам-маруса сильно скоротилися, темп росту й угодованість салаки понизилися. Промислового стада салаки в Аральському морі поки не утворилося внаслідок недоліку корму й достатку ворогів і конкурентів.
Перше згадування про лов атлантичного оселедця зустрічається вже в 702р. у монастирських хроніках Англії. Уже тоді оселедець служив джерелом добробуту.
З XI і аж до XV сторіччя солона (сухим, стоповим засолом) оселедець був важливим обєктом торгівлі ганзейских купців, і на базі цієї торгівлі зросло й базувалося протягом не менш 350 років морська могутність Ганзейского союзу міст. Ганзейскі рибалки промишляли оселедець головним чином у німецьких і датських берегів Балтійського моря. Однак в XVв. підходи оселедця до цих берегів стали набагато менше; були роки, коли вона зовсім не підходила, і улови тут стали катастрофічно падати. У той же час були виявлені величезні підходи оселедця до берегів Голландії й Шотландії.
Голландцями був відкритий спосіб мокрого засолу оселедця в бочках на кораблях, зявилися й спеціальні судна логгери для лову оселедця в морі. Промисел оселедця зіграв величезну роль у розвитку економіки Голландії в XVXVI ст. Тоді вже оселедець промишляли вдалині від берегів за допомогою дрифтерних мереж зі спеціальних вітрильних логгерів, на яких оселедець засолювався в бочках і вже в готовому виді доставлялася на берег.
З XVII сторіччя морський промисел оселедці починає розвиватися в Англії, що дуже незабаром посіла перше місце в оселедцевому рибальстві європейських країн, що зберігалося за нею до початку першої світової війни. Потім найбільше оселедця стали добувати в Норвегії. Нарешті, в 19501967р. найбільші улови оселедця брали Норвегія, Радянський Союз, Ісландія, Канада й Данія.
Східний, або малохребцевий оселедець
Східний, або малохребцевий оселедець (Clupea pallasi) поширений від Білого моря на схід. Він звичайний в південно-східній частині Баренцева моря, у Чеській губі, у Печорській затоці; набагато менш численний в південних районах Карського моря. У берегів Сибіру відомі невеликі популяції, присвячені до передустєвих просторів рік. У Тихому океані чисельність східного оселедця дуже велика. Оселедець є тут важливим обєктом промислу, будучи поширена по азіатському узбережжю до Жовтого моря, а по американському до Каліфорнії (Сан-Дієго). Поширення обмежується прибережними водами. Майже весь ареал цього виду в зимовий час покривається льодами. На відміну від атлантичного оселедця східна розмножується в межах усього ареалу. У південних районах вона нереститься в саму холодну пору року пі