Характеристика й оцiнка функцiонального стану системи зовнiшнього дихання
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет
розвитку людини тАЬУкраiнатАЭ
Горлiвський регiональний iнститут
Кафедра фiзичноi реабiлiтацii
РЕФЕРАТ
з диiиплiни: Спортивна медицина
На тему:
Характеристика й оцiнка функцiонального стану системи зовнiшнього дихання
студентки 1-го курсу денноi форми навчання
напряму пiдготовки 0102 фiзичне виховання i спорт
спецiальностi 6.010200 фiзична реабiлiтацiя
Бобiноi Марини Андрiiвни
Викладач: Ярош А.М.
Горлiвка 2009
План
ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.3
1. Дослiдження легеневоi вентиляцiiтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.5
2. Споживання кисню i кисневий боргтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж13
3. Артерiалiзацiя кровi у легеняхтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..............14
4. Проби оцiнки функцiонального стану респiраторноi системитАжтАж.............16
Список лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.18
Вступ
Дослiдження функцii зовнiшнього дихання у практицi спорту дозволяСФ поряд iз серцево-судинною системою, оцiнити функцiональний стан спортсмена, його фiзичну працездатнiсть та резервнi можливостi органiзму. Обстеження проводять за загальноклiничною методикою, яка включаСФ: збiр анамнезу, огляд, перкусiю та аускультацiю, а також iнструментальну дiагностику (спiрометрiю, спiрографiю, газометрiю).
Для оцiнки функцiонального стану дихальноi системи потрiбна iнформацiйна характеристика трьох етапiв транспортування кисню iз атмосферного повiтря до тканин органiзму.
Перший етап: атмосферне повiтря легенi.
Вiн характеризуСФ газообмiн мiж атмосферним повiтрям та альвеолярним. Характеристику етапу можна отримати за допомогою таких показникiв: 1) частоти дихання (ЧД); 2) дихального обСФму (ДО); 3) хвилинного обСФму дихання (ХОД); 4) максимальноi вентиляцii легень (МВЛ); 5) життСФвоi СФмностi легень (ЖЕЛ); 6) максимально обСФмноi швидкостi вдиху (МОШвд) i видиху (МОШвид) та сили дихальних мязiв (СДМ).
Другий етап: легенi кров. Цей етап характеризуСФ обмiн газiв у легенях (мiж альвеолярним повiтрям i кровю капiлярiв малого кола кровообiгу). Вiн може бути охарактеризований величиною споживання кисню органiзмом, що визначають методом спiрографii та газометрii. Перший та другий етапи характеризують систему зовнiшнього дихання.
Третiй етап: кров тканини. Вiн зведений до обмiну газiв мiж артерiальною кровю капiлярiв i тканинами ( тканинне дихання). Дослiдження вмiсту кисню у тканинах потребуСФ складних приладiв ( полярографiв тощо), а тому ще не набуло широкого застосування у практицi спортивноi медицини.
Дослiдження зовнiшнього дихання базоване на визначеннi показникiв, якi характеризують легеневу вентиляцiю ( метод спiрографii), газообмiн ( метод газометрii) та артерiалiзацiю кровi у легенях ( метод оксигемометрii).
1. Дослiдження легеневоi вентиляцii
Для дослiдження легеневоi вентиляцii використовують рiзнi прилади та обладнання: спiрометри, спiрограми, газолiчильники (волюметри) тощо. Найбiльш зручними у спортивнiй медицинi СФ метод спiрографii, за допомогою якого реСФструють спiрограму криву дихання. За допомогою спiрограми можна визначити такi показники легеневоi вентиляцii: ЧД, ДО, ХОД, МВЛ, ЖРДЛ, пробу Тiфно-Вотчала. Показники МОШ вдиху i МОШ видихувизначають пневмотахометром Б.РД. Вотчала; силу дихальних мязiв пневмотонометрами рiзних конструкцiй.
Частота дихання (ЧД) це кiлькiсть дихальних рухiв ( вдиху i видиху) за 1хв. Дихальний цикл складаСФться iз фаз вдиху ( iнспiрацii повiтря ) i видиху ( експiрацii повiтря ).
Доросла людина у станi спокою здiйснюСФ 12 -20 (16) дихальних рухiв за 1 хв., пiд час фiзичного навантаження 50-60 рухiв i бiльше. За добу дорослий здiйснюСФ 23 тис. дихальних рухiв. Пiд час такоi кiлькостi рухiв людина вентилюСФ через легенi бiльше як 7 тис. лiтрiв повiтря. Спiввiдношення ЧД i ЧСС 1: 4-1 : 5. ОстаннСФ потрiбно враховувати пiд час проведення штучноi вентиляцii i непрямого масажу серця потерпiлих. У разi захворювань частота та глибина дихання змiнюються.
У практицi спорту ЧД можна визначити пальпаторним (шляхом прикладання пястi руки до грудноi клiтини), методом спiрографii або за допомогою лiчильникiв частоти дихання рiзних конструкцiй.
Хвилинний обСФм дихання (ХОД) це кiлькiсть повiтря, що вентилюСФться у легенях за 1 хв. У станi спокою ХОД коливаСФться вiд 4 до 10 л., за умови значного фiзичного навантаження може сягнути 160-180 л., i бiльше. Збiльшення ХОД знаходиться у пропорцiйнiй залежностi вiд потужностi виконуваноi роботи, але до визначеноi межi, пiсля досягнення якоi, незважаючи на подальше пiдвищення навантаження, пiдвищення ХОД не спостерiгають. Що бiльше навантаження за величиною вiдповiдаСФ граничним значенням ХОД, то вище функцiональний стан зовнiшнього дихання.
Хвилинний обСФм дихання визначають за формулою:
ХОД = ДО ЧД,
де ДО дихальний обСФм; ЧД частота дихання.
За умови однакових значень ХОД ефективнiсть вентиляцii легенiв буде вищою тодi, коли його визначають здебiльшого завдяки збiльшенню ДО, нiж ЧД.
Оцiнювання легеневоi вентиляцii проводять за формулою О.Г. Дембо:
Належний ХОД = належне СК / 40,
де СК споживання кисню (мл); 40 коефiцiСФнт використання кисню (КВО2 кiлькiсть кисню (у мл), поглинуте органiзмом iз