Характеристика й оцiнка функцiонального стану системи зовнiшнього дихання
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?и зазначали ранiше ) функцiональну здатнiсть. Абсолютнi значення ЖРДЛ малоiнформативнi через iндивiдуальнi коливання, а тому пiд час оцiнювання функцiонального стану спортсмена визначають належнi величини ЖРДЛ.
Для визначення належноi ЖРДЛ використовують формулу Антонi:
Належна ЖРДЛ = належному ОО*К,
де К коефiцiСФнт: 2,6 для чоловiкiв; 2,3 для жiнок. Величину основного обмiну (ОО) визначають за таблицями Гаррiса-Бенедикта.
Фактичну ЖРДЛ обчислюють у спiввiдношеннi до належноi ЖРДЛ ( у вiдсотках):
фактична ЖРДЛ * 100%.
незалежна ЖРДЛ *
Коливання фактичноi ЖРДЛ у межах 15% вiд належноi ЖРДЛСФ нормальною величиною для здорових людей; для спортсменiв вона становить 100-150% вiд належноi ЖРДЛ.
Визначення ЖРДЛ проводять за допомогою спiрографiв або спiрометрiв (водяного або сухо повiтряного). Спiрометрiю проводять за загальноприйнятою методикою дослiдження функцii зовнiшнього дихання.
Бронхiальну прохiднiсть оцiнюють за показниками максимально обСФмноi швидкостi вдиху (МОШ вдиху) i максимально обСФмноi швидкостi видиху (МОШ видиху ). Для визначення цих показникiв використовують пробу Тiсно-Вотчала або пневмотахометрiю. Пiд час проведення проби спортсменовi пропонують якомога глибше вдихнути. Таким чином визначають форсовану життСФву СФмнiсть легенiв (ФЖРДЛ).
Тiсно пропонуСФ визначити ФЖРДЛ на протязi першоi секунди. У нормi ФЖРДЛ за секунду складаСФ не менше 70% ЖРДЛ.
Методом пневмотахометрii визначають швидкiсть повiтряного струменя пiд час проведення максимально швидкого вдиху i видиху. Для цього використовують пневмотахометр Вотчала.
Величини МОШ вдиху i видиху в нормi становлять : для чоловiкiв 5-8 л/с., для жiнок 4-6 л/с. Вiдповiдно, спiввiдношення МОШ вдиху до МОШ видиху у здорових людей дорiвнюСФ 1, у спортсменiв бiльше1, а у хворих iз бронхо-легеневою патологiСФю менше 1.
Належну МОШ видиху встановлюють за формулою:
МОШ видиху = ЖРДЛ * 1,2.
Силу дихальноi мускулатури визначають за методом пневмотонометррii. Для цього фiксують величину тиску, яка розвиваСФться за умови максимального вдиху i видиху в мундштук повiтряного чи ртутного тонометра. У нормi в здоровоi людини сила вдиху становить 50-70мм.рт.ст., сила видиху 80 200мм.рт.ст. Зниження цих показникiв указуСФ на погiршення функцiонального стану системи зовнiшнього дихання.
2. Споживання кисню i кисневий борг
Пiд термiном споживання кисню слiд розумiти кiлькiсть кисню, яку поглинаСФ органiзм на протязi однiСФi хвилини. У станi спокою споживання кисню становить 200-300 (250) мл/хв. Його величина залежить вiд ваги i статi людини та умов довкiлля. Пiд час виконання роботи споживання кисню може збiльшуватись у 20 i бiльше разiв та досягти рiвня так званого максимального споживання кисню (МСК), який СФ iнтегративним показником аеробноi працездатностi органiзму i який дуже широко використовують у практицi спорту для оцiнки рiзних якостей спортсмена, у тому числi, його тренованостi.
У станi спокою, за умови помiрноi мязовоi роботи, тобто коли ре синтез АТФ здiйснюСФться завдяки аеробним механiзмам енергозабезпечення, споживання кисню вiдповiдаСФ кисневому запитовi органiзму. В мiру того як пiдвищують iнтенсивнiсть роботи ( субмаксимальноi чи максимальноi потужностi ), аеробнi процеси не в змозi повнiстю забезпечити швидкiсть ресинтезу АТФ ( слiд зазначити, що окисне фосфорилювання СФ вiдносно повiльним процесом ресинтезу), а тому у процес включаються бiльш ефективнi анаеробнi механiзми його ресинтезу. Це, у свою чергу, призводить до кисневого дефiциту, тобто коли споживання кисню не вiдповiдаСФ кисневому запитовi. Як наслiдок, пiсля закiнчення роботи на протязi певного перiоду часу спостерiгаСФмо пiдвищене, порiвняно зi станом вiдносного спокою, споживання кисню. Кiлькiсть кисню, що в перiод вiдновлення споживаСФться поверх рiвня основного обмiну, називають кисневим боргом. Цей термiн був запропонований англiйським ученим А. Хiллом. Таким чином, кисневий попит пiд час роботи складаСФться iз суми споживання кисню i кисневого дефiциту, що компенсуСФться у перiод вiдновлення i, фактично дорiвнюСФ кисневому боргу ( малюнок ).
Кисневий борг включаСФ два компоненти ( Р. Маргарiя ):
- алактатний кисневий борг це кiлькiсть кисню, яку необхiдно затрачувати для ресинтезу АТФ i креатинфосфату (КФ). Вiн лiквiдуСФться протягом першоi хвилини (30 с) пiсля припинення роботи;
- лактатний кисневий борг це кiлькiсть кисню, яку необхiдно витратити для лiквiдацii накопиченоi пiд час роботи молочноi кислоти. Лiквiдацiя цього компонента може тривати 30 хвилин i бiльше.
Величина кисневого боргу залежить вiд потужностi виконаного навантаження i тренованостi обстежуваного. Максимальний кисневий борг, який утворюСФться пiд час виконання анаеробноi роботи максимальноi потужностi ( наприклад, спринтерський бiг тощо ), СФ iнтегративним показником анаеробноi продуктивностi органiзму, тобто визначаСФ сумарну кiлькiсть роботи, яку спортсмен може виконати у разi максимального пiдсилення. У нетренованих людей величина максимального кисневого боргу становить 3-5л., у спортсменiв високого ТСатунку, якi представляють швидкiсно-силовi види спорту ( бiг 100, 200м; ковзани 500м тощо ) 20-24л.
Рiвень анаеробноi працездатностi спортсменiв можна визначити також за концентрацiСФю молочноi кислоти в кровi. Вона накопичуСФться безпосередньо у мязах пiд час виконання роботи. Пiсля припинення навантаження вона надходить у кров. Найбiльшу ii концентрацiю спо