Характеристика емоцій і почуттів, їх вплив на діяльність юриста
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
?е у радісному настрої і, наприклад, у пригніченому. У першому випадку навколишня дійсність сприймається в рожевому світлі, в другому - уявляється в темних тонах. Настрій до певної міри залежить і від фізичного стану людини. Нездужання, сильне стомлення, недосипання пригнічують настрій, тоді як міцний сон, здоровий відпочинок, фізична бадьорість сприяють піднесеності настрою.
Пристрасть - це сильне, стійке всеохоплююче почуття, яке домінує над іншими спонуками людини і призводить до зосередження на предметі пристрасті всіх її сил і поривань. Причини формування пристрастей різні. Вони можуть визначитися усвідомленими ідейними переконаннями, виходити з тілесних потягів.
Афект - сильний і відносно короткочасний емоційний стан, повязаний з різкою зміною важливих для субєкта життєвих обставин; характеризується яскраво вираженими руховими виявами та змінами у функціях внутрішніх органів. В основі афекту лежить стан внутрішнього конфлікту, породженого протиріччями між вимогами, що ставляться до людини, і можливостями їх виконати. Афект розвивається в критичних умовах, коли людина не здатна знайти адекватний вихід із небезпечних, часто несподіваних ситуацій [6, с.332].
Ставлення однієї людини до іншої може виражатися у прихильності, ворожості, неприязні, ненависті тощо. Заздрість і ворожість, які виникли спочатку ситуативно, можуть при постійному внутрішньому дискомфорті перерости в стійку рису особистості. На ґрунті ненормальних міжособистісних стосунків і особистісних якостей можуть виникати різні порушення нервової системи і психіки. З другого боку, різні психічні і соматичні хвороби зумовлюють зміни емоційній сфері.
Юридична діяльність відрізняється надзвичайно високою відповідальністю. У руках юриста (наприклад, прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника та ін) зосереджені особливі владні повноваження, право і обовязок застосовувати владу від імені держави.
В багатьох юридичних працівників розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій. З психологічної точки зору складність розвязання практичних завдань юристом полягає в тому, щоб почуття відповідальності не придушувало його активності, не спонукало до надмірної обережності і не сковувало його мислення.
Безпосередня практична діяльність юриста включає в себе різноманітні інтелектуально-пізнавальні, оціночні, комунікативні дії, які полягають у вивченні людей і виникаючих ситуацій (цивільні спори, конфлікти, злочини та ін), в прийнятті рішень і розробці плану їх реалізації, в координації дій з іншими спеціалістами і т.д.
Аналіз роботи слідчих, судців, адвокатів, інспекторів митних органів та інших показує, що вона відрізняється наявністю значних інтелектуальних навантажень, повязаних зі складністю завдань, що вирішуються, врахуванням великої кількості різноманітних (часом суперечливих) факторів. Інформаційні навантаження створюються через необхідність постійно тримати в полі зору цілу сукупність питань, які складають зміст розглядуваної юридичної справи [3, с.58].
Характерна особливість діяльності юриста - наявність в ній оціночних психічних процесів, мета яких полягає у визначенні своєї позиції, свого ставлення (позитивного чи негативного) до оцінюваної заяви, події, факту.
Частіше оціночний процес з боку юридичного працівника представляє собою розгорнуте співставлення фактичних даних з оціночними критеріями - правовими нормами і вимогами. У ряді випадків оціночне судження залежить від безпосередньої, часом беззвітної емоційної реакції. Іноді вибір визначається емоційною привабливістю тої чи іншої альтернативи.
У підсумку оціночних психічних процесів формується рішення про бажаний чи небажаний розвиток подій, про значимість соціально-правової проблеми, що виникла, про відносну роль різних факторів і умов, які впливають на хід і результати юридичної справи.
Оціночне судження специфічне тим, що воно залежить не лише від обєктивної ситуації, від обєктивного стану справ, але і від потреб, інтересів і намірів юриста, від його особистих переваг. Звідси випливає: в юридичній діяльності значну роль відіграють такі якості юриста-спеціаліста, як принциповість, обєктивність, неупередженість, послідовність та ін.
Особливе місце в структурі юридичної діяльності займають комунікативні дії, спілкування юриста з колегами по професії, з керівниками підприємств (фірм) і закладів, начальниками відділів (служб) і рядовими співробітниками, а також з потерпілими, звинуваченими, підозрюваними, свідками, злочинцями та іншими особами [5, с.75]. Комунікативні дії включають різні види контактів:
бесіди з метою отримання важливої інформації, необхідної для прийняття рішення;
директивна взаємодія, повязана з постановкою завдань, доручень, стимулюванням активності та ініціативи з боку окремих осіб;
переговори з різною категорією людей;
колективне (групове) мислення як форма пошуку найкращого рішення в складній ситуації;
спостереження за мовою і діями співрозмовників і т.д.
Оскільки обсяг комунікативних дій в роботі юриста вельми суттєвий, з одного боку, і дуже важливий, з іншого боку, для успішного спілкування з людьми представнику юридичної служби необхідні розвинуті комунікативні якості: чуйність, сприйнятливість, товариськість, спостережливість, впливовість та ін.
2. Психологія особистості правопорушника
В окремому правопорушнику не ?/p>