Характеристика антитiл та iмуноглобулiнiв
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
о дозволяСФ iх класифiкувати. Цими маркерами СФ:
iзотипнi (обумовленi певними суттСФвими вiдмiнностями в будовi легких i важких ланцюгiв - подiл на класи i типи). Здоровi особи мають, як правило, всi iзотипнi рiзновиди.
алотипнi - залежать вiд наявностi в важких i легких ланцюгах (в основному в стабiльних дiлянках) рiзних амiнокислот у певнiй позицii полiпептидного ланцюга. У рiзних представникiв одного виду можна знайти рiзнi алотипнi варiанти. Гени, що кодують незмiннi дiлянки iмуноглобулiнiв, СФ полiалельними генами. Алотипнi варiанти, тобто алотипи, СФ у важких ланцюгiв ? (усiх пiдкласiв), ? i ?, а також легких ланцюгiв к i?. Найлiпше вивчено алотипи ланцюга у, яких СФ кiльканадцять i позначаються вони символом Gm та черговою цифрою. РЖмунiзацiя проти алотипних детермiнант вiдбуваСФться при переливаннi кровi, вагiтностi, алогеннiй трансплантацii;
iдiотипнi - повязанi з вiдмiнностями будови змiнних дiлянок полiпептидних ланцюгiв. Антитiла одноi специфiчностi мають однаковi iдiотипнi маркери.
2. Характеристика iмуноглобулiнiв рiзних класiв
2.1 РЖмуноглобулiн А
Наш органiзм виробляСФ бiльше IgA порiвняно з iншими iмуноглобулiнами, разом взятими. Органiзм дорослоi людини з масою тiла 70 кг виробляСФ за добу 3 г IgG i 3,6-9,2 г IgA. Хоча в сироватцi IgA менше, нiж IgG, слiд памятати, що бiльшiсть IgA виробляСФться мiiево на слизових оболонках i видiляСФться з органiзму слизово-серозними видiленнями. Секреторний IgA СФ головним елементом захисту слизових оболонок вiд нападу мiкроорганiзмiв, а слизовi потенцiйно СФ найбiльшими воротами захисту вiд iнфекцiй.
Крiм виконання своiх захисних функцiй у слизово-серозних видiленнях IgA може також брати участь у протиiнфекцiйному iмунiтетi вже всерединi епiтелiальних клiтин слизових, через якi вiн транспортуСФться (транiитоз) до просвiту органа (наприклад кишкiвника). У випадку зараження епiтелiальних клiтин вiрусами IgA, що транспортуСФться крiзь ентероцити, може нейтралiзувати вiруси вже всерединi ентероцитiв.
Рис. 5. Схема будови IgA.
A. Мономер IgA 1 iз сироватки. Вiн нагадуСФ будовою IgG, але мiстить хвостовi вiдрiзки i видовжений регiон завiс з приСФднанами вуглеводневими групами i дисульфiдними мiстками, який охоплюСФ вiдрiзки доменiв С?2.
B. Секреторний димер IgA. J-ланцюг, що нагадуСФ домен Ig, звязуСФ хвостовi вiдрiзки двох мономерiв IgA через дисульфiднi мiстки. Секреторний фрагмент, який нагадуСФ пять доменiв Ig, нековалентно зСФднуСФться з Fс-фрагментом та J-ланцюгом i утворюСФ поодинокий дисульфiдний мiсток з одним iз мономерiв IgA
У плазмi людини IgA на 80-95 % знаходиться у мономернiй формi, а решту складають полiмернi форми, що мiстять зСФднуючий ланцюг J: димери, меншою мiрою тримери i тетрамери. Ланцюг J зСФднуСФться дисульфiдними звязками з хвостовою частиною IgA.
У слизових i слизово-серозних видiленнях, таких як сльози, пiт, видiлення залоз шлунково-кишкового тракту, дихальних, сечовивiдних, статевих шляхiв, IgA присутнiй у формi димерiв, звязаних додатково з так званим секреторним фрагментом (рис. 5). Це секреторнi IgA або S-IgA (secretory IgA). S-IgA становить також 5-10 % вiд загальноi кiлькостi полiмерного IgA в сироватцi кровi. РЖснуСФ два його пiдкласи: IgA1 i lgA2.
Антитiла пiдкласу IgAl мають видовжену, збудовану з 20 амiнокислот рухливу дiлянку, а в пiдкласу IgA2 ця дiлянка значно коротша, бо мiстить лише 7 амiнокислот. IgAl в сироватцi становить 80-90 % вiд загальноi кiлькостi IgA, а в слизово-серозних видiленнях два пiдкласи присутнi в бiльш-менш рiвних кiлькостях. Скорочена рухлива дiлянка IgA1 робить його невразливим до дii бактерiйних протеаз, якi можуть перетяти i пошкодити IgA1. Слiд памятати, що IgA2 присутнiй саме у просвiтi шлунково-кишкового тракту, де власне i СФ рiзнi протеази. Хоча в людини СФ два гени а, у бiльшостi тварин СФ лише один ген (вiдсутнi пiдкласи), а у кроля iх аж 13.
У бiльшостi антитiл IgA легкi ланцюги звязанi дисульфiдним звязком мiж собою, а не з важкими ланцюгами. Тому Fab фрагмента дуже зближенi мiж собою i рухливiсть одного стосовно другого СФ обмежена.
2.2 РЖмуноглобулiн Е
IgE, так само як i IgM, мiстить аж 4 домени у незмiннiй дiлянцi важкого ланцюга, але не маСФ рухливоi дiлянки. На вiдмiну вiд IgM, IgE не мiстить хвостовоi дiлянки. РЖмуноглобулiни цього класу звязуються з вiдповiдними рецепторами FcR на мастоци-тах, викликаючи пiсля приСФднання антигену дегрануляцiю (вивiльнення вмiсту гранул) цих клiтин, що лежить в основi анафiлаксii.
Мiститься у сироватцi кровi, концентрацiя невелика. Основна функцiя - iндукцiя гостроi реакцii запалення шляхом звiльнення медiаторiв запалення: вазоактивних амiнiв - гiстамiну та серотонiну - iз тучних клiтин. Цей процес запускаСФться пiсля взаСФмодii IgE з антигеном. В нормi медiатори запалення викликають приток у мiiе iнфекцii IgG антитiл, комплементу, нейтрофiлiв, еозинофiлiв, що сприяСФ подоланню iнфекцii. Однак у цьому цiлком нормальному механiзмi часто трапляСФться збiй, i тодi органiзм починаСФ раптово вiдповiдати надто сильно, неадекватно, на якийсь незначний i не небезпечний антиген типу пилку рослин чи бджолиноi отрути. Тодi виникаСФ алергiчна реакцiя: анафiлактичний шок, сiнна лихоманка, бронхiальна астма. IgE - головнi медiатори алергii.
2.3 РЖмуноглобулiн G
Всi