Характер та престиж педагогічної праці

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

?ї системи базувалась на формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, домінував індивідуальний характер виховання. Що стосується Спартанської системи, то тут мета має свої відмінності від попередньої і полягає у вихованні витривалих і загартованих воїнів, захисників земельної аристократії. Виховання ж мало колективний характер.

Що стосується змісту освіти і виховання, то варто зазначити, що перша передбачала вивчення географії, астрономії, читання, письма, математики, літератури, філософії, політики, логіки. Приділялася увага грі на музичних інструментах, ораторському мистецтві, розумовому, фізичному, естетичному та моральному вихованні. Не користувалася повагою фізична праця. Однак Спартанська система передбачала спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво, дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне, політичне виховання, елементарне навчання читанню і письму як основні різновиди виховання дитини. Як і в першої презирливо ставилися до фізичної праці.

Основними методами виховання в Древній Греції при Афінській системі були: бесіди, дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад. Стосовно Спартанської системи, то варто зазначити, що були наявні також вище зазначені методи,однак тут мало місце також покарання [11, 118].

Важливе значення має освіта епохи еллінізму. В освіті важливу роль починають відігравати такі навчальні дисципліни як: граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, що пізніше оформилися у сім вільних мистецтв, які стали основою змісту середньої освіти для всього європейського середньовіччя [11, 14].

Визначальними постатями давньогрецької доби варто відзначити таких мислителів як Демокріт, який висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості [19, 13]. Педагогічні ідеї Сократа грунтуються на наступних принципах: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительської діяльності сократичний метод (евристичну бесіду). Для сократової бесіди характерні дві специфічні риси: сократова індукція, сократова іронія[11,14].

Не варто забувати про Платона, який першим у світі обґрунтував систему освіти і виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого досвід фізичного виховання. Мета виховання за Платоном формування i тіла i душі найпрекраснішими. Відстоював державне, суспільне виховання дітей. У звязку з цим Платон першим в історії прийшов до думки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів [41, 476].

Педагогічна діяльність учня Платона - Арістотеля грунтуться на принципі піклування про всі три види людської душі [11, 14.]. Згідно цього принципу трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але мета виховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової i вольової, i перш за все вольової.

Аналізуючи наукові джерела педагогіки, варто відзначити систему освіти у древньому Римі. Визначними постатями тут виступають Марк Фабій Квінтіліан (основоположник педагогічної літератури), Катон Старший та Цицерон. Система включала наступні етапи: сімейне виховання (від народження до семи років); елементарна школа (від 7 до 12 років), яка передбачала навчання хлопчиків і дівчаток читанню, письму, лічбі. Знайомили з законами держави; граматична школа (від 11 до 12-15 років). Передбачалося вичення латинської і грецької мови та літератури (грамматики, поетики, стилістики на основі творів гомера, Вергілія), здійснювалося формування досконального оратора; І останній етап школа ритора (від 15 до 20 років), де вивчали риторику, філософію, правознавство,грецьку мову, математику, музику, ораторське мистецтво [11, 119].

У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і були пронизані церковною догматико [19, 15].

В цей період основними типами виховання та освіти були: церковне виховання (монастирські, соборні та парафіальні школи); лицарське виховання (призначене для дітей світський феодалів); міське бюргерське та практичне (призначене для бідного населення). Окремим було виховання жінок [11, 17]. У XIIст. виникають нові освітні заклади університети.

Взагалі варто зазначити. Що педагогічна думка в епоху середньовіччя була пронизаною духом релігійної ідеології.

Цікавим, насиченим культурними подіями, високим підйомом у науці, літературі, мистецтві була епоха відродження (XIV- XVI ст.). Характерною рисою цього періоду є гуманізм. Гуманістична педагогіка характеризується повагою до дітей, запереченням фізичних покарань, прагненням до удосконалення здібностей дітей. Італійський педагог Вітаріно де Фельтре, який створив школу Будинок радості, якою уславився як батько гуманності і як перший учитель нового типу.

Французький мислитель-гуманіст, Мішель Монтень. У творі Досліди виступив проти схоластичного зубріння у навчанні, пропагував розвивати у дітей критичне мислення. Особливу роль відводив моральному вихованню, яке слід здійснювати прикладом і моральним вправлянням. Також не варто забувати таких яскравих постатей того часу як Франсуа Рабле, який пропонув?/p>