Футуризм в украiнському мистецтвi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
, виявили лише СФднiсть термiна футуризм (як назви напряму) при iнодi протилежному його тлумаченнi. Так, для французiв футуризм це, за висловом Г. Аполлiнера, свiдчення свiтового впливу французького живопису вiд iмпресiонiзму до кубiзму включно. Для росiян i украiнцiв (В. Каменський, В. Маяковський, О. Богомазов, Д. Бурлюк, М. Ларiо-нов, Н. Гончарова, В. Хлебников та iн.) це оновлення старословянськоi традицii, дiалог з мистецтвом Х ст. золотим вiком словянства, це морально-етичнi пошуки росiйськоi вольницi часiв Степана Разiна.
2. Футуризм в Росii
Футуризм в Росii починався з дiяльностi будетлян провiсникiв майбутнього (В. Хлебников, В. Каменський, Д. Бурлюк, О. Гуро, М. Матюшин, В. Маяковський). Перiод мiж 19101914 рр. повязаний у росiйських футуристiв саме з мiфопоетичним свiтосприйманням, з легендаризацiСФю словянськоi минувшини. У 1909 р. в листi до Василя Каменського Велемир Хлебников подiляСФ людей не за нацiями, релiгiями чи соцiальними станами, а на стан ми i нашi проклятущi
Манифесты итальянского футуризма. М., 1914 С 12. вороги. Ми новий рiд люд-променiв. Прийшли озорювати всесвiт. Ми непереможнi .
Наголошуючи на мiфопоетичних джерелах росiйського футуризму, його представники зробили багато плiдного для вивчення i популяризацii старовинних фресок, iкон, скiфськоi пластики, зверталися до традицiй народноi творчостi.
Ще у 1908 р. В. Хлебников пише вiрш Жарбог, де язичеський бог словян виступаСФ як носiй свободи, як сила, що СФднаСФ людей:
Жарбог! Жарбог!
Волю видеть огнезарную
Стаю легких жарирей,
Дабы радугой стожарною
Вспыхнул морок наших дней... 3. Цiкаво, що В. Хлебников розглядав народне мистецтво як вираження народноi естетики. Навiть його словотворчiсть (творення заумного слова) спиралася передусiм на фольклорну традицiю, на властиве iй розумiння й iнтерпретацiю часу простору, на порiвняння символiв материк i океан, тобто символiв, якi розСФднують СФвропейський i росiйський свiт, на азiатськi пласти росiйськоi культури.
Якщо у В. Хлебникова носiСФм свободи виступав бог стародавнiх словян, то у В. Каменського цю функцiю виконував Степан Разiн, а В. Маяковський спирався на своi росiйсько-украiнсько-грузинськi витоки. Новатори, революцiонери, як правило, не бояться звинувачень в архаiзмi, тому що для них давнi за часом символи, мiфи, звичаi це свiдчення загальнолюдських начал, це шлях до взаСФморозумiння.
Футуризм одне з найяскравiших явищ росiйськоi i украiнськоi культури початку XX ст. Воно обСФднало надзвичайно талановитих, оригiнальних митцiв, яким, на жаль, випали глибоко трагiчнi як творчi, так i людськi долi.
3. Футуризм в Украiнi,Семенко Михайло
До першоi свiтовоi вiйни футуризм на iндустрiально вiдсталiй Украiнi не мав сприятливого грунту. Але вже 1913 року лiдер украiнського футуризму Михайль Семенко видав збiрку поезii "Prlude", а 1914 року - "Дерзання" i "Кверофутуризм", також вiн вiдомий експериментаторськими циклами, де намагаСФться епатувати публiку, - "ПСФро кохаСФ" i "ПСФро мертвопетлюСФ" (1918 - 1919 рр.), а пiзнiше збiркою "Кобзар" (1924 року). Активний органiзатор, вiн був засновником низки украiнських футуристичних угруповань i журналiв: "Фламiнго" (1919 - 1921 рр.), "Аспанфут" (1921 - 1924 рр.) у КиСФвi, а пiсля переiзду до Харкова журналу "Нова Генерацiя" (1928 - 1930 рр.). Всi цi етапи характеризуються декларативнiстю й експериментаторством. Вiд проголошення "смертi мистецтву", шукання "метамистецтва" як синтез поезii, прикриваючись лояльними революцiйними декларацiями, переходять до культу "великоi технiки", боротьби "проти провiнцiальноi обмеженостi". Не можна заперечувати наявностi в "Новiй Генерацii" цiкавих формальних шукань в поезii i прозi (художнiй репортаж, експериментальний роман), але iм бракувало грунту та глибини. Пiд тиском панiвноi комунiстичноi iдеологii журнал змушений був стати бойовою трибуною "пролетариатського мистецтва" i вiд деструкцii перейти до пропаганди конструктивiзму й супрематизму, а потiм був зовсiм заборонений. Футуристи не мали такоi видатноi позицii в украiнськiй лiтературi своСФi доби, як символiсти чи неокласики, проте вони активiзували поезiю новими темами й формами.
Семенко Михайло народився 1892 року в селi Кибинцi на Полтавщинi, вiн був сином письменницi Марii Проскурiвни. 1911 поiхав навчатися у Психо-Неврологiчний РЖнститут в Петербурзi. Скiнчивши дворiчнi загальноосвiтнi курси юнак став студентом природницько-iсторичного вiддiлення педагогiчного факультету. 1914 року М. Семенко опинився у КиСФвi. В 1916 роцi мобiлiзований до армii. Служив вiйськовим телеграфiстом у далекому "адивостоцi. На Украiну повернувся наприкiнцi 1917 року.
Дебютував М. Семенко в "Украiнськiй хатi" (вiршi "Дарунок, "Грiх", "Мов квiтка"). Перша збiрка виходить 1913 року пiд назвою -"Prlude". В цю збiрку увiйшли мелозвучнi, але неглибокi вiршi. Це традицiйна романсова лiрика з властивою iй елегiйнiстю, безпосереднiстю почуттiв.
ЗБРЖРКА "Prlude"
СЕРЦЕ РВЕТЬСЯтАж
ЛягаСФ сум i серце бСФться,
Згадаю як лiта старi.
Пусти i зразу понесеться,
Куди не знаю, а мерщiй
В глибоке небо серце рветься,
В широкий молиться простiр.
Першi футуристичнi вiршi М. Семенко датованi днем виступу В. Маяковського в психоневрологiчному iнститутi. М. Семенко