Функціоналізм: виникнення й розвиток
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ак і не довідаємося, що ж думала із цього приводу сама місіс Джемс. Через кілька місяців він сказав їй, що єдина причина роману туга за будинком, і попросив дозволу зняти квартиру неподалік від будинку дружини, щоб мати можливість щодня відвідувати родину.
Джемс продовжував викладати в Гарварді (коли бував будинку) і в 1885 році став професором філософії, а через кілька років і психології. На той час він був знаком з багатьма європейськими психологами, у тому числі й з Вундтом, що, за його словами, робить втішне враження; у нього приємний голос і гарна широка посмішка. По закінченні декількох років Джемс однак зауважував, що Вундт ніякий не геній, а просто професор, чий обовязок всі знати й по кожному питанню мати власну думку.
В 1890 році двотомна праця Джемса Основи психології (The Principles of Psychology) був, нарешті, опублікований і мав приголомшуючі успіхи. До цієї пори він уважається одним з фундаментальних внесків у психологію. Через майже 80 років після виходу цього твору один психолог написав: Без сумніву, Основи Джемса це одна із самих грамотних, зухвалих, і в той же час сама виразна з тих, які колись зявилися на англійській або будь-якій іншій мові книг по психології. Вона стала кращим підручником по психології, на якому виховане не одне покоління студентів психологів. І сьогодні читання цієї книги доставляє величезна насолода навіть непрофесіоналам.
Але не всі прийняли твір Джемса прихильно. Він не сподобалося Вундту й Титченеру, чиї погляди Джемс критикував. Це література, писав Вундт. Це блискуче, але це не психологія. Джемс і сам не був у захваті від власного добутку. У листі до свого видавця він називав рукопис огидною, пухкою, сирою, роздутою масою, що доводить тільки дві речі: що такої науки, як психологія, не існує, і що [Вільям Джемс] бездара.
Після виходу Основ Джемс вирішив, що йому більше нема чого сказати в психології, і втратив інтерес до психологічної лабораторії. На місце директора Гарвардської лабораторії й викладача психології він запропонував професора Хьюго Мюнстерберга з університету німецького міста Фрейбург. Сам Джемс мав намір повністю присвятити себе філософським вишукуванням. Мюнстерберг не зміг стати рівноцінною заміною Джемсу підтримувати провідні позиції Гарварда в експериментальних дослідженнях. Його більше цікавили різноманітні прикладні проблеми, і лабораторії він приділяв мало увагу. Як ми побачимо пізніше, Мюнстерберг став одним із засновників прикладної психології, а також видатним популяризатором науки.
Хоча ідея створення психологічної лабораторії в Гарвардському університеті належала Джемсу, він не був гарячим шанувальником експериментальних методів. Його ніколи не переконували результати лабораторних досвідів, та й взагалі до цієї роботи він випробовував ворожість. Джемс уважав, що в американських університетах занадто багато лабораторій, а в Основах затверджував, що результати лабораторних експериментів незначні в порівнянні з тими зусиллями, які на них покладені. Не дивно тому, що внесок Джемса в розвиток експериментальної психології не був значним.
Останні 20 років життя Джемс віддав удосконалюванню своєї філософської системи; в 1890 році він був визнаний провідним американським філософом. Вийшла його робота Бесіда із учителями (Talks to Teachers), присвячена питанням застосування методів психології в процесі навчання. Вона поклала початок педагогічної психології й стала першим підручником по цьому предметі. В 1902 році зявилася книга Різноманіття релігійного досвіду (The Varieties of Religious Experience), а слідом за нею ще три твори по філософії.
У віці 53 років Джемс закохався у випускницю коледжу Полин Голдмарк, 21 року, гарну й серйозну дівчину. Я зовсім збожеволів, писав він другові, будь я молодий і вільний, ця любов могла б перерости в глибоке почуття.
Трьома роками пізніше, під час поїздки в гори Адирондак із друзями, серед яких була й міс Голдмарк, із Джемсом трапився серцевий приступ, що згодом виявився фатальним. Схвильований присутністю дівчини, стомлений довгим пішим походом і недосипанням, наступного дня після приступу Джемс все-таки наполягав, що понесе свою частину туристського спорядження демонструючи силу й відвагу. Але серце не витримало напруги. В 1910 році, через два дні після повернення з останньої подорожі в Європу, Джемс умер.
Чому імя Джемса називають у ряді найбільших американських психологів? Тому є три причини. По-перше, його склад відрізнявся ясністю, настільки рідкісної для наукової мови. У його стилі є безпосередність і зачарування. По-друге, Джемс стояв на позиціях, протилежних вундтовської, відповідно до якої ціль психології розкладання свідомості на елементи і їхнє вивчення. Нарешті, Джемс запропонував інший погляд на свідомість, близька новому функціональному підходу до психології. Іншими словами, час було готове слухати Джемсу.
В Основах психології Джемса закладений головний принцип американського функціоналізму: ціль психології не виявлення елементів досвіду, а вивчення функції пристосування свідомості. Джемс писав, що свідомість веде нас до тих цілій, які необхідні для виживання. Свідомість це життєва важлива функція високорозвинених істот, що живуть у складному середовищі: без нього була б неможлива еволюція людини.
Основою психології Джемс уважав біологію. Подібні погляди висловлювалися й раніше, але саме роботи Джемса направили психологію від формулювань Вундта в інше русл