Функціоналізм: виникнення й розвиток
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
відали принципи вільного підприємництва, самодостатності й незалежності від урядового регулювання. Вони як ніхто розуміли, що таке виживання найсильніших. Ця земля відплачувала тим у кого дістало сміливості, винахідливості й уміння на ній працювати, життя щодня демонструвало їм дія принципів природного добору, особливо на Заході, де виживання й успіх залежали від здатності пристосуватися до вимог ворожого середовища: нс що зуміли пристосуватися просто гинули.
Американський історик Фредерик Джексон Тернер так описав цих переможців у сутичці з життям: Груба сила сполучається в них із проникливістю й допитливістю: завдяки своїй винахідливості вони миттєво знаходять засоби досягнення мети: з лету схоплюючи свою вигоду вони здійснюють великі проекти: їм властиві невтомність і ініціатива: це справжнє торжество індивідуалізму.
У Сполучених Штатах люди орієнтувалися на практичність, вигоду, функціональність, і молода американська психологічна наука, як у дзеркалі, відбила ці прагнення. От чому саме в США так захоплено прийняли еволюційну теорію. Американська психологія стала функціональної, тому що принципи еволюції й функціоналізм були близькі американцям. І оскільки погляди Спенсера виявилися співзвучні американському характеру, його філософська система вплинула на всі сфери пізнання.
Спенсер сформулював філософську систему, що він назвав синтетичною філософією. (Синтетична у змісті синтезу або обєднання, а не чогось штучного або неприродного.) Базою цієї всеосяжної системи стали еволюційні принципи в застосуванні до всіх областей людського знання й досвіду. Його ідеї знайшли своє вираження в 10-млосному зібранні творів, що видавалося протягом майже 40 років: з 1860 по 1897 рік. Багато провідних учених того часу проголосили ці твори працями генія. Конви Ллойд Морган написав у листі до Спенсеру: З усіх, кого я почитаю своїми вчителями в науці, я найбільше зобовязаний Вам. Альфред Рассел Уоллес назвав свого первістка на честь філософа Спенсером. Дарвін, прочитавши одну із книг Спенсера, сказав, що той на порядок перевершує його самого.
Двотомна праця Принципи психології, опублікований уперше в 1855 році, пізніше ліг в основу курсу психології, що Вільям Джемс читав у Гарварді. У цій роботі Спенсер висловив точку зору, що людський розум пройшов довгий шлях розвитку й пристосування, перш ніж стати таким, який він є. Він підкреслював, що нервовим і розумовим процесам властива пристосовність, а всі людський досвід, що ускладнюється, і, отже, поводження є частиною нормального еволюційного процесу. Щоб вижити, організм повинен пристосовуватися.
Вільям Джемс (18421910): предтеча функціональної психології. Парадоксальні й фігура Вільяма Джемса, і його роль в американській психології. Його роботи передбачили функціоналізм, а сам він став піонером нового напрямку психології в США. Відповідно до одному з недавніх досліджень по історії психології, Джемс, уступаючи по значимості для світової психологічної науки тільки Вундту, очолює список американських психологів.
Однак, дехто з колег Джемса вважав, що він негативно вплинув на розвиток психологічної науки. Він не приховував свого інтересу до телепатії, ясновидінню, спіритизму; відомі навіть його спроби спілкуватися з душами померлі й інші містичні досвіди. Багато американських учених, прихильники експериментальної психології, включаючи Титченера й Кеттела, критикували Джемса за його захоплену підтримку подібних психічних явищ, які вони виключали з наукового розгляду.
Джемс не заснував власної формальної психологічної системи й не виховав учнів. Після нього не залишилося наукової школи. Джемс скоріше був теоретиком, хоча та область психології, який він займався, можна назвати рівною мірою й теоретичної, і експериментальної. Психологія, що він один раз назвав норовливої леді, не була його пристрастю. На відміну від Вундта або Титченера Джемс присвятив психології не так багато свого часу, він займався іншими проблемами.
Ця чарівна й складна людина, яка внесла у психологію настільки вагомий внесок, повернувся до цієї науки на схилі віку (у вступній лекції в Принстонському університеті Джемс просила не називати його психологом). Він говорив, що психологія це твердження очевидного. Але саме в психології, до якої Джемс ставився зверхнє, він займає, безперечно, гідне місце. Джемс не був першовідкривачем функціональної психології, але він писав і мислив в атмосфері функціоналізму, що наповнив собою американську психологію того років. Його наукове натхнення передалося наступним поколінням психологів, тим самим вплинувши на розвиток функціональної психології.
Вільям Джемс народився в нью-йоркському отеленні Aslor House. Батьки його були людьми відомими й багатими. Батько весь свій ентузіазм направив на те, щоб діти одержали гарне утворення. А оскільки він був переконаний, що американські школи його не дають, але думав також, що діти повинні вчитися серед своїх співгромадян, то в юні роки Джемс перемінив кілька шкіл в Англії, Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії й Сполучених Штатах. Він зміг близько познайомитися з інтелектуальними й культурними скарбами Англії і Європи й назавжди зберіг любов до подорожей.
Хоча Джемс-старший ніколи всерйоз не думав про те, що його дітям прийде працювати, він всіма силами заохочував інтерес Вільяма до науки. У хлопчика був спеціальний набір для хімічних досвідів бунзеновський пальник і пухирці із загадков