Френсiс Бекон про культуру
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Френсiс Бекон
Френсiс Бекон (15611626) один iз перших фiлософiв Нового часу, засновник англiйського матерiалiзму. За своiми поглядами мiг би бути зарахований до фiлософiв доби Вiдродження: натурфiлософiя XVI ст. визначала його погляди на природу, а ренесансний гуманiзм живив його вчення про безмежну могутнiсть людини, про ii панування над природою. Але, як уважав Ф. Бекон, досягти такоi могутностi людина може лише завдяки науково-технiчному прогресовi. РЖ така позицiя свiдчить про належнiсть фiлософа вже до новоi епохи. Серед численних фiлософських питань, над якими вiн працював протягом життя, проблема могутностi людського знання та експериментального дослiдження природи посiдаСФ головне мiiе.
ЖиттСФвий цiлях i фiлософська творчiсть. Народився Ф. Бекон 22 сiчня 1561 р. в Лондонi, в сiмi одного з найвищих урядовцiв РДлизаветинського двору. Навчався в унiверситетi Кембриджа, готував себе до державноi служби. Його карСФра почалася в юридичнiй корпорацii Грейс-РЖнн. Згодом Ф. Бекон стаСФ старшиною цiСФi корпорацii. Проте його прагнення посiсти урядову посаду при королiвському дворi задовольняСФться лише пiсля смертi РДлизавети. За короля Якова РЖ Стюарта Ф. Бекон робить блискучу карСФру. 1617 р. стаСФ хранителем великоi печатки, а 1618 р. лордом-канцлером i пером Англii.
Вiн дiстаСФ звання рицаря i титул барона Веруламсь-кого. Король доручаСФ йому управлiння державою. Ф. Бекон активно займався соцiально-економiчними проблемами Англii. Розквiт i добробут своСФi краiни вiн повЯт зував з розвитком мануфактур i торговельних компанiй, з розширенням колонiй. Як державний i полiтичний дiяч вiддавав перевагу iнтересам тих прошаркiв англiйського суспiльства, якi орiСФнтувалися на торговельно-иромисловий розвиток. Водночас Ф. Бекон обстоював сильну централiзовану владу, яка могла б захистити англiйську промисловiсть вiд конкуренцii, забезпечити ii колонiальними ринками. В Англii, як i в iнших краiнах РДвропи, абсолютизм королiвськоi влади створював сприятливi умови для розвитку промисловостi й зародження капiталiстичних вiдносин. Але державна карСФра Ф.Бекона дуже швидко зазнаСФ краху. Парламентська комiсiя висуваСФ проти нього звинувачення в хабарництвi. Ф. Бекон мусив визнати свого 5 провину на судi, який позбавив його всiх вiдзнак i при- судив до увязнення та великого штрафу. РЖ хоча король невдовзi скасував цей вирок, полiтична карСФра Ф. Бекона скiнчилася. Проте такий поворот у його життi мав i позитивнi наслiдки. Ф. Бекону нiчого не залишалося, як цiлковито вiддатися iншiй своiй пристрастi науцi.
Ще 1605 р. ним був опублiкований трактат Удосконалення пiзнання (Edvancement of learning), у якому вiн обТСрунтовував велике значення наук i висловлював iдею щодо iхньоi класифiкацii. З метою популяризацii своiх 2 iдейкраiнах РДвропи Ф. Бекон здiйснюСФ переклад розширеного варiанта книги на латину й публiкуСФ в 1623 р. пiд назвою Про гiднiсть та примноження наук (De dignitate et augmentis). А 1620 p. латиною був опублiкований його головний фiлософський твiр Новий органон (Novum Organum). Англомовне видання вийшло 1674 р. Обидва твори становлять першi двi частини незавершеноi працi Велике вiдновлення наук (Istauratio Magna Scientiarum). Уже пiсля смертi автора була надрукована утопiя Нова Атлантида. Помер Ф. Бекон 1626 р.
Ф. Бекон був сином свого часу i добре розумiв потреби епохи.Розвиток капiталiстичного виробництва вимагав прогресу науки. Вся дiяльнiсть Бекона спрямовувалася на фiлософське обгрунтування наукового знання нового типу, розробку нових поглядiв на мету наукового пiзнання, його методи, утвердження першорядного значення науки в життi суспiльства.Саме цiй iдеi присвятив головнi працi англiйський фiлософ. Проте лiтературна творчiсть Ф. Бекона цим не обмежувалася. Його перу належить ще РЖсторiя Генрiха VII. РЖ якщо Нова Атлантида була утопiчним зображенням очiкуваного майбутнього, то РЖсторiя Генрiха VII постаСФ як iдеалiзацiя минулого, тих його моментiв, що сприяли розвитку промисловостi й ремiсництва. Ф. Бекон залишив також цiлу низку невеликих творiв iз проблем громадського життя, полiтики й моралi. Його Полiтичнi й моральнi есеi, або настанови близькi за жанром до Дослiдiв М. Монтеня, з творчiстю якого у Ф Бекона багато спiльного. ВважаСФться, що Ф. Бекон започаткував в Англii (так само як Монтень у Францii) Лiтературний жанр есеiстики. Людина високих обдарувань, вiн був не тiльки видатним громадським i 1в полiтичним дiячем, масштабно мислячим фiлософом, а й талановитим лiтератором.
Якщо абсолютна бiльшiсть авторiв до Френсiса Бекона, кажучи про культуру i цивiлiзацii, звертали свою увагу передусiм на духовнi аспекти i бачили культурний прогрес у першу чергу в бурхливому розвитку образотворчого мистецтва та лiтератури, музики та архiтектури, у вихованнi всебiчно розвиненоi, Гармонiйного людини, здатноi до розкрiпаченню всiх наявних у нього потенцiй та задаткiв, то Френсiс Бекон переносить акцент на розгляд досягнень у галузi науки, технiки, промислового виробництва, якi, на його думку, найбiльш яскраво свiдчать про досягнення тiСФi чи iншоi нацiСФю певного культурного рiвня .Культура для Френсiса Бекона не тiльки i не стiльки результат обробiтку душi, як вважали древнi греки i римляни, а фiнал дiяльностi з пiдкорення сил природи, пiдпорядкування ii волi i iнтелекту дiючого iндивiда, що спираСФться на мiць технiки i данi дослiдноi науки. Вона, на його думку, виникаСФ з взаСФмини природи i людини i, по сутi, СФ не що iнше, як люд?/p>