Френсiс Бекон про культуру
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?на в його ставленнi до природи.
Про культуру того чи iншого суспiльства, вважав Бекон, перш за все необхiдно судити за досягненнями в галузi природознавства, за рiвнем сiльськогосподарського та промислового виробництва, за накопиченоi суми знань i масштабами впровадження наукових вiдкриттiв у практику. Кажучи iншими словами, для Бекона критерiями культурного розвитку СФ темпи науково-технiчного прогресу глибина пiзнання законiв природи та iх використання для блага людей.
На останньому моментi Бекон акцентуСФ особливу увагу. З його точки зору, обсяг накопичених знань ще не говорить про рiвень культурного розвитку того чи iншого суспiльства. Тiльки iх практичне застосування дозволяСФ судити про те, чи досягла та чи iнша система висот культури.
Культура, з точки зору Френсiса Бекона, не СФ щось дане спочатку. За його уявленнями, вона розвиваСФться, переходячи з однiСФi сходинки на iншу. Бекон вважаСФ, що СФвропейська культура пройшла у своСФму розвитку три стадii, якi вiдповiдають культурi Стародавньоi Грецii, культурi Стародавнього Риму i культурi Захiдноi РДвропи Нового часу.
У Середньовiччi, з його точки зору, спостерiгався занепад культури, що виражаСФться в засилля релiгii, зневазi до природничих наук, схоластичноi теоретизування, яке нiчого не давало для оволодiння силами природи та полегшення життя людей, змушених у потi чола свого добувати хлiб насущний. Пiсля того, як християнство стало однiСФю з трьох свiтових релiгiй, говорить Бекон, бiльшiсть кращих умов ряд столiть присвячували себе заняття теологiСФю, що не могло не позначитися на рiвнi культурного розвитку РДвропи, яка поступово поринала у морок невiгластва i обскурантизму. Досягнення стародавнiх грекiв i римлян були забутi, i тiльки в епоху Вiдродження була вiдновлена часiв связует нитка. Новий час, на думку Бекона, СФ час повернення до античноi традицii з ii пiСФтетом по вiдношенню до науки й людського розуму.
Бекон вважаСФ, що культура - складний феномен. Вона проявляСФться у всiх сферах дiяльностi людей, але головними ii елементами СФ наука i мистецтво.
Слiд сказати, що в поняття мистецтво Бекон вкладаСФ змiст, вiдмiнний вiд того, до якого ми звикли. Пiд мистецтвом вiн розумiСФ будь-яке практичне умiння, необхiдне для оволодiння силами природи, засноване на знаннi ii властивостей i законiв.
Мистецтво, згiдно Бекону, суть квiнтесенцiя культури. Воно покликане не виправляти природу, а розкрiпачують ii. Природа, - пише Френсiс Бекон, - подiбно до Проте змушуСФться мистецтвом робити те, що без мистецтва не було зроблено, як би це не називати - насильство i пута або допомогу та вдосконалення.
Розвиваючи iдею про взаСФмозвязок культури та природи, Бекон приходить до думки про те, що культура i природа не СФ протилежностями, а широко поширена думка про скоСФний вiдмiнностi природного та штучного СФ помилковим.
Вiн показуСФ, що штучне виникаСФ як якiсно своСФрiдне явище на грунтi унiверсального руху природи, в нескiнченнi модифiкацii якого включена дiяльнiсть людини. Таким чином, розумiння культури у Бекона протилежно ii релiгiйно-схоластичному розумiння у фiлософськiй думцi Середньовiччя, де свiт природи i свiт, створений людиною, сприймалися як протистоять i нiяким чином не повязанi один з одним.
Але внесок Бекона в теоретичну культурологiю не обмежуСФться констатацiСФю факту взаСФмозвязку культури та природи i введенням технiчного прогресу як критерiй культурного розвитку. РЗм було висловлено ще цiлий ряд конструктивних iдей, якi не втратили свого значення i до сьогоднiшнього часу. Зокрема, це вiдноситься до iдеi про спадкоСФмнiсть культури як наступностi знань. Вiн пiдкреслюСФ, що знання i вiдкриття миттСФво поширюються i розлiтаються по всьому свiту, бо передача знань подiбна бурхливо спалахнуло полумя, запалений вiд iншого полумя. Знання, стверджуСФ вiн, СФ ниткою, сполучною рiзнi культури.
Дослiджуючи проблему спадкоСФмностi культури, Бекон пiдходить до думки про те, що спадкоСФмнiсть являСФ собою процес дiалектичного зняття, утримання всього позитивного, що було накопичено представниками попереднiх iсторичних епох.
З його точки зору, щоб досягти пiднесення культури, потрiбно дотримати такий захiд, щоб не вiдкидати те, що правильно покладено древнiми, i не нехтувати тим, що правильно принесено новими. Полемiзуючи з представниками середньовiчноi фiлософськоi думки, Бекон зазначаСФ, що схоластика теж стояла на позицiях наступностi культурноi спадщини минулих епох, однак вона не прагнула до подальшого розвитку успадкованоi культури, Бачачи своСФ головне завдання у пристосуваннi накопиченого ранiше знання для осмислення богословських проблем. Для Бекона багатства культури минулих епох - базис культури сьогодення, яка по вiдношенню до культури канули в Лету iсторичних епох СФ бiльш багатою i змiстовноi. ЗаслуговуСФ на увагу i думка Бекона про суперечливiсть розвитку культури. Вiддав належне людського розуму, переконливо демонструСФ свою мiць i здатнiсть створювати досконалi знаряддя, що забезпечують його панування над живою та неживою природою, Бекон звертаСФ увагу на те, що кошти, якi створенi людиною для збiльшення його могутностi, Часто використовуються проти своiх творцiв. Так, застосування технiчних винаходiв i вiдкриттiв у галузi природничих наук у вiйськовiй справi сприяСФ збiльшенню числа жертв рiзних конфлiктiв, провокуСФ тих, хто маСФ бiльш досконалим зброСФю, навязувати свою волю бiльш слабкому в тех