Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви Украiна
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
РЕФЕРАТ
"Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви Украiна"
План.
- Формування украiнськоi народностi. С.3.
- Походження назви Украiна. С.6.
- Поширення назви Украiна. С.8.
- Формування украiнськоi народностi.
Проблема формування украiнськоi народностi в минулому знаходила рiзне тлумачення в працях рiзних iсторикiв у залежностi вiд iхньоi полiтичноi заангажованостi. Показовим щодо цього СФ порiвняння позицiй видатного росiйського iсторика М.П.Погодiна та батька сучасноi украiнськоi науки М.С.Грушевського. Перший з них стверджував, що пiсля розпаду Киiвськоi Русi населення Надднiпрянщини перейшло на територiю Центральноi Росii i згодом утворило Московську державу. РЖнакше кажучи, вiн навiть не помiчав iснування окремого украiнського народу. Другий вважав, що росiйський народ не маСФ будь-якого вiдношення до Киiвськоi Русi [3,8].
В радянськiй iсторiографii пiслявоСФнних рокiв запанувала концепцiя своСФрiдного компромiсу мiж двома вищезгаданими крайнощами мовляв, СФдина в минулому давньоруська народнiсть нiбито дала початок трьом спорiдненим народам росiйському, украiнському i бiлоруському. Даний компромiс мав на метi обгрунтувати iсторичними фактами полiтичну концепцiю злиття нацiй. Якщо колись iснував СФдиний народ, який через зовнiшнi несприятливi обставини (а саме монголо-татарську навалу) роздрiбнився, то пiсля возз`СФднання вони поступово позбудуться нацiональних вiдмiнностей i повернуться до першооснови.
Ототожнення Киiвськоi Русi з тАЬколискоютАЭ трьох братнiх народiв аж нiяк не сприяло науковим дослiдженням походження украiнського народу. С.В.Кульчицький висловлюСФ впевненiсть, що тАЬтАжп`ять схiднослов`янських племiнних союзiв, якi утворили Киiвську Русь, не могли за короткий час iснування цього досить крихкого ранньофеодального державного утвору злитися в одну народнiсть. Очевидно, вiдмiнностi мiж трьома сучасними народами беруть свiй початок у вiдмiнностях мiж союзами племен, якi iснували ще з перших вiкiв нашоi еритАЭ [3,8].
Великий украiнський iсторик М.С.Грушевський вважав порогом iсторичних часiв для украiнського народу IV ст. "Расселення украiнських племен на iх теперiшнiй територii спiвпадаСФ з початком iхнього iсторичного життя. Столiття, що безпосередньо слiдують за розселенням, пiдготовляють державну органiзацiю, iсторiя якоi становить головний змiст першого перiоду iсторичного життя украiнського народу. Зусиллями киiвськоi династii i дружини були з`СФднанi докупи , в один полiтичний органiзм, хоч на недовгий час, всi украiнськi племена, всi частини украiнськоi територii, i ця полiтична СФднiсть надавала новi спiльнi риси культурi i суспiльним вiдносинам всього украiнського населеннятАЭ[1,16].
Схожоi думки щодо часу формування украiнського народу дотримуСФться авторитетний iсторик-публiцист РЖ.Лисяк-Рудницький, який зауважуСФ, що тАЬвсi цi трипiльцi, скити i т.д. з нашою нацiСФю мають тiльки дуже мало спiльного, не бiльше, нiж, напр. якiсь лiгурiйцi, етруски й самнiти з сучасною iталiйською нацiСФю, себто евентуально тiльки як складники в етнiчнiй синтезiтАжДослiдники, здаСФться, сьогоднi однозгiднi в тому, щоб антiв, що про них говорять вiзанттiйськi лiтопиii, вважати за прямих предкiв сучасних украiнцiв. Себто формацiя украiнського народу була, мабуть, в основному завершена в половинi першого тисячолiття н.е.тАЭ [4,17].
Як вiдомо, однiСФю з головних ознак кожноi народностi СФ ii мова. Вже за княжоi доби на пiвденно-захiдних землях Киiвськоi держави формуСФться народна украiнська мова. тАЬПро це свiдчить словниковий запас фольклору, поеми тАЬСлово о полку РЖгоревiмтАЭ i тодiшнiх Киiвського й Галицько-Волинського лiтописiв. Украiнська мова засвiдчила свою життСФздатнiсть як творiння цiлоi народностiтАЭ [6,78].
Велике значення у формуваннi украiнського народу мало поширення християнства, яке стало за князя Володимира державною релiгiСФю (988 р.). Поступово проникаючи впродовж столiть в побут i свiдомiсть народу, християнство стало справдi народною релiгiСФю украiнцiв, посприявши поширенню освiти i культури.
Щодо матерiальноi й духовноi культури украiнськоi народностi, то, попри всю ii еволюцiю впродовж столiть, в нiй зберiгалися певнi сталi елементи (фольклор, звичаi, способи будiвництва та облаштування житла, виготовлення посуду тощо).
Негативну роль у розвитку украiнського народу вiдiграла втрата ним державностi в 40-вi роки XIV ст., особливо входження переважноi бiльшостi украiнських земель пiд владу Польщi у вiдповiдностi до Люблiнськоi унii 1569 р. Тодiшня елiта украiнського суспiльства поступово полонiзуСФться, вiддаляючись вiд народу в етнокультурному вiдношеннi.
За умов перебування Украiни у складi Речi Посполитоi та в пiзнiшi часи у складi Росiйськоi та Австрiйськоi (вiд 1867 р. Австро-Угорськоi) iмперiй носiями ii нацiональноi культури залишаються поспiльство (особливо, селянство) та православне в польськi часи та греко-катол?/p>