Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви Украiна
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?цьке духовенство в австрiйськi часи. Формальне ж визнання украiнськоi нацii за радянських часiв на практицi поСФднувалася з фактами русифiкацii.
2. Походження назви Украiна.
За словами авторитетного украiнського дослiдника Сергiя Шелухина тАЬПоходження слова тАЬкраiнатАЭ, тАЬвкраiнатАЭ, тАЬукраiнатАЭ губиться в темрявi античних вiкiвтАжВсi три назви тАЬКраiна Вкраiна й УкраiнатАЭ ми читаСФмо в РЖпатiiiвському лiтопису й маСФмо у вжитку Украiнського наяроду в його живiй i писемнiй мовi. В РЖпат. лiтоп. пiд 1187 роком читаСФмо Украiна; пiд 1189 р. Украiна, а в РДрмолаiвському сп. Краiна; пiд 1213 р. Украiна; пiд 1268 р. Украiняни; пiд 1280 р. Вкраiна, а в РДрмолаiвс. та Хлебниковскому списках Украiна; нарештi, пiд 1282 р. ВкраiницятАЭ [8;93,107].
Отже, перша згадка в лiтопису назви тАЬУкраiнатАЭ пов`язана зi смертю переяславського князя Володимира Глiбовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тiльки Переяславщини, а й Киiвщини, Чернiгiвщини та украiнських земель взагалi вiд нападiв половцiв. Лiтописне повiдомлення про реакцiю народу на його смерть маСФ наступний вигляд:
тАЬРЖ плакашеся по нем всi Переяславцi, бi бо любя дружину, i злата не збiрашеть, iмiнiя не щадяшеть, но даяшеть дружинi, бi бо князь добр i крiпок на ратi i мужьством крiпком показася, всякими добродiтельми наполнен, о нем же Украiна много постонатАЭ [Цит. за: 8,136]. Таким чином, перша згадка назви тАЬУкраiнатАЭ в Киiвському лiтописi вiдноситься до Пiвденноi Русi, тобто до Киiвщини, Переяславщини й Чернiгiвщини. В цьому самому лiтописi пiд 1189 р. названо тАЬУкрайну ГаличськутАЭ.
тАЬВ не менш важливому джерелi Галицько-Волинському лiтописi (пiд 1213 р.) зазначаСФться, що тодi галицько-волинський князь Данило Романович зi своiм вiйськом звiльнив i приСФднав до своСФi держави тАЬБерестiй, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комiв i всю УкраiнутАЭ. Украiною тут лiтописець назвав пiвнiчно-захiднi землi Галичини й ВолинiтАЭ [6,79].
Пiд 1279 р. Галицько-Волинський лiтопис повiдомляСФ, що галицький князь Лев Данилович, здiйснивши похiд на Захiдний Буг, вiдвоював у Польщi украiнськi землi: тАЬПосем же Лев восхоже себе части в земле людской города на ВкраiнiтАЭ. РЖнший випадок застосування назви УкраiнатАЭ належить до 1285 р.: польськi вiйська вдерлися на Волинь i захопили тодi тАЬсело на Украiнi на iмтАЭя ВоiньтАЭ. Отже, назва тАЬУкраiнатАЭ застосовуСФться i щодо Волинськоi землi.
Вважаючи всi три назви (Краiна, Вкраiна та Украiна) синонiмами, що мають одне слов`янське i украiнське походження, С.Шелухiн видiляСФ iх спiльний корiнь тАЬкратАЭ. З огляду на те, що киiвський лiтописець внiс у початок своСФi хронiки вiдомостi з грецькоi хронiки Георгiя Амартола в перекладi на стару слов`яно-украiнську мову, С.Шелухин вважаСФ старослов`янське кра перекладом грецького слова , що означаСФ тАЬвiдрiзоктАЭ, тАЬшматоктАЭ, тАЬвiдрiзаний шматок землiтАЭ.
Даний корiнь можна зустрiти в украiнських словах тАЬкраятитАЭ, тАЬкравецьтАЭ, в росiйському тАЬкроитьтАЭ, словенському krajat, чеському krajeti. Отже, С.Шелухин тлумачить поняття тАЬУкраiнатАЭ як тАЬокрема, вiдкраяна, тобто вiдрiзана землятАЭ, наголошуючи, що ця назва маСФ бойове походження, тобто свiдчить про те, що нашим предкам доводилося вiдвоювувати рiдну землю у ворога-загарбника.
РЖншоi версii щодо походження назви тАЬУкраiнатАЭ дотримуються РЖ.А.Мiшина, Л.М.Жарова та А.А.МiхеСФв. Вони тлумачать слово тАЬУкраiнатАЭ, що згадуСФться близько 1185 в РЖпатiiвському лiтописi, як позначення тАЬстепового порубiжжятАЭ, колишнi пiвденнi територii Киiвськоi Русi. [5,27].
РЖснують i iнакшi точки зору на проблему походження назви тАЬУкраiнатАЭ. тАЬОдна з гiпотез твердить, що первiсне сонячне значення слова Украiна в нашiй мовнiй старовинi прочитуСФться як земля предка журавля. Це пов`язано з сонячним свiтоглядом наших пращурiв-хлiборобiв, буття яких пiдпорядковувалось Сонцю джерелу земному. Вiд прадавньоi назви Сонця Ар, Ра походить самоназва наших предкiв: арii, орiРЗ орачiв, якi орали ОСОНЮВАЛИ землю, i назва сонячного птаха-тотема круна-журавля , якого також обожнювали, як свого предка-покровителя, бо цей птах СФднав iхню землю, iхнСФ буття з життСФдайною силою СонцятАЭ [2,88-89].
3. Поширення назви Украiна.
В рiзнi iсторичнi часи назва тАЬУкраiнатАЭ обiймала дещо рiзнi за змiстом поняття. О.Субтельний пiдкреслюСФ, що тАЬслово тАЬУкраiнатАЭ вперше з`являСФться в лiтописах у 1187 р. i спочатку вживаСФться як географiчне позначення Киiвського порубiжжятАЭ [6,44].
Тiльки тАЬу кiнцi XIII ст. Галицько-Волинське князiвство, що стримувало агресивний натиск войовничих сусiдiв з усiх бокiв, надаСФ цiй назвi iншого смислового значення тАЬкраiнатАЭ або тАЬрiдна землятАЭ. У XIV-XV ст., iз приСФднанням Галицько-Волинського князiвства, а опiсля i всiх земель Пiвденно-Захiдноi Русi до Польщi, географiчне поняття тАЬукраiнатАЭ, запозичене польською мовою, змiнюСФ своСФ смислове значення. Його вживають iз негативним забарвленням, розумiючи пiд тАЬУкраiноютАЭ окраiну Речi Посполитоi, такого собi закутку римсько-католицького свiтутАЭ[5,27].
Аналiз письмових та фольклорних джерел дозволяСФ дiйти висновку, що впродовж XV-XVIII ст. одночасно iснували два змiстовнi значення назви тАЬУкраiнатАЭ: польсько-шляхетське та украiнсько-народне. тАЬУ першому випадку тАЬУкраiноютАЭ називалася вся територiя Пiвденно-Захiдноi Русi, яка розглядалася як географiчне позначення кордону мiж захiдною цивiлiзацiСФю i схiдним тАЬварварськимтАЭ Росiйським православ`ям. У другому цей термiн уособлював у собi порубiжнi степовi простори, якi захищали собою корiнну рiдну землю, яка часто мiняла своi обриси через посилення натиску Кримськ?/p>