Geum.ru


Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви Украiна

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство




?го ханства та Османськоi ТуреччинитАЭ [5,28].

Назва тАЬУкраiнатАЭ набула значного поширення в багатьох середньовiчних письмових джерела, зокрема, в Пересопницькому РДвангелii (XVI ст.). Про це свiдчать наступнi уривки з цього документа:

И переехали до украины Гадаринськои, которая эсть з другой стороны напротив Галилеи. (Лука,VIII, 26);

тАЬТогды тым, которыи бы были в земли жидовскои, нехай утекають на горы, а котрыи в серединi его (Iерусалиму) нехай выидуть, а которыи на украинах нехай до него не входять. (Лука,XXI,21-22) тощо.[8,118].

Спираючись на цi факти С.Шелухiн наполягаСФ: тАЬВжиток в Пересоп. РДван. 1556 р. народнього слова тАЬукраiнатАЭтАжясно показуСФ, що слово краiна, вкраiна, украiна в народньому розумiннi i вжитку це i не окраiна, i не пограниччя, а страна, область, край з своiми границями, межами, окраiнами, це окрема територiятАЭ [8,121].

Наводячи цитати з народних творiв (тАЬПiсня про Орла i СоколатАЭ, пiснi тАЬОй у лузi та й при березiтАЭ, тАЬСтоiть явiр над водоютАЭ та iн.), С.Шелухин наголошуСФ: тАЬВ свiдомостi народу, який склав i спiваСФ такi пiснi, виразно втiлилося i ясно позначилося поняття про Украiну, як про свою землю, свою державу, свою окремiшнiсть нацiональну, що маСФ i своСФ нацiональне iмя тАЬУкраiнатАЭ [8,124].

Нарештi, ще один сумлiнний дослiдник проблеми поширення назви тАЬУкраiнатАЭ РЖ.Лисяк-Рудницький, аналiзуючи ii семантичну еволюцiю, пише: тАЬтАжна початку XIX ст. офiцiйне вживання термiна Украiна стосувалося лише Слобожанщини. Це пояснюСФ, чому тогочаснi письменники могли протиставляти Украiну (Слобiдсько-Украiнську губернiю) Малоросii (Чернiгiвськiй та Полтавськiй губернiям, що вiдповiдали колишнiй Гетьманщинi). Польськi джерела XIX ст. регулярно говорять про тАЬВолинь, Подiлля й УкраiнутАЭ, пiд цiСФю останньою розумiючи Киiвщину. Ранiше, у ХVII столiттi, тАЬУкраiнатАЭ означала землю, що перебувала пiд козацькою юрисдикцiСФю. Тому ця назва не поширювалася на Галичину, Волинь i Закарпаття. На тих територiях термiн тАЬУкраiнатАЭ утвердився переважно лише протягом нинiшнього столiття, внаслiдок сучасного нацiонально-визвольного руху та недавнiх полiтичних змiнтАЭ [4,44]. (Автор маСФ на увазi окупацiю цих земель Радянським Союзом у 1939-1944 роках).

Таким чином, складна i болiсна iсторiя нацiо- та державотворення украiнського народу вiдбилася й на долi власноi назви його краiни. Маючи в минулi столiття рiзне змiстовне наповнення, на наш час поняття тАЬУкраiнатАЭ остаточно набуло значення назви нашоi краiни, ставши символом незалежностi i предметом пошани всiх нацiонально свiдомих украiнцiв.

Список використаноi лiтератури.

  1. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К.: Лыбидь, 1991. 400 с.
  2. Коляда РЖ.А. РЖсторiя Украiни. К.: Магiстр-S, 1995. 96 c.
  3. Кульчицький С.В. Розповiдь канадського iсторика про минуле й сучасне Украiни// Субтельний О. Украiна : iсторiя. К.: Либiдь, 1993. 720 с.
  4. Лисяк-Рудницький РЖ. РЖсторичнi есе. В 2 т. Том 1.- К.: Основи, 1994. 554 с.
  5. Мiшина РЖ.А. та iн. Всесвiтня iсторiя: Епоха становлення сучасноi цивiлiзацii (кiнець XV- початок ХХ ст.ст.). К.: Генеза, 1994. 352 с.
  6. СергiСФнко Г.Я., Смолiй В.А. РЖсторiя Украiни (з найдавнiших часiв до кiнця ХVIII ст.) К.: Освiта, 1993. 256 с.
  7. Субтельний О. Украiна: iсторiя. К.: Либiдь. 1993. 720 с.
  8. Шелухин С. Украiна. Дрогобич: Бескид, 1992. 248 с.